КНИЖЦІ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
захоплюватися книжками
Правильніше:
кохатися в книжках
Мова – не калька: словник української мови
як по писаному розказує
Правильніше:
ніби з книжки бере
Мова – не калька: словник української мови
черпати знання з книжок
Правильніше:
брати знання з книжок
Мова – не калька: словник української мови
розтріпати книжку
Правильніше:
розшарпати книжку
Мова – не калька: словник української мови
розкрити книжку
Правильніше:
розгорнути книжку
Мова – не калька: словник української мови
не хочу вчитися, а хочу женитися
Правильніше:
ще книжки в сумці, а вже дівки в думці; як задумав женитися, то вже пізно вчитися
Мова – не калька: словник української мови
настільна книжка
Правильніше:
підручна книжка
Мова – не калька: словник української мови
листати книгу
Правильніше:
гортати книжку
Мова – не калька: словник української мови
книжка вийшла з друку
Правильніше:
книжка побачила світ (вийшла у світ)
Мова – не калька: словник української мови
записна книжка
Правильніше:
нотатник
Мова – не калька: словник української мови
закрити книжку
Правильніше:
згорнути книжку
Мова – не калька: словник української мови
за правилами; правильно
Правильніше:
як книжка пише
Мова – не калька: словник української мови
дуже чітко; без запинки
Правильніше:
як з книжки читати (розказувати, розповідати); як по псалтирю читати
Мова – не калька: словник української мови
дивиться в книгу, а бачить фіґу
Правильніше:
дивиться в книжку, а нічогісінько не тямить (не розуміє)
Мова – не калька: словник української мови
говорити як по писаному
Правильніше:
говорити як з книжки брати
Мова – не калька: словник української мови
відкривати книжку
Правильніше:
розгортати книжку
Мова – не калька: словник української мови
бреше як по писаному
Правильніше:
бреше, як шовком шиє; бреше, як з книжки вичитує (читає); бреше, як з листу бере; бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки
Мова – не калька: словник української мови
коли книжка, а коли книга
Що таке книжка? За мовними довідниками, це переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом. Це окремо виданий чи призначений для видання твір, і одна з частин роману, і номер товстого журналу.
Не применшимо вагу солідного тому, якщо назвемо його книжкою. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом «Перша книга прозаїка». А чому не «Перша книжка прозаїка»? Чи поета, гумориста, драматурга?
Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жить» (прислів'я), «Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить» (Іван Франко).
В офіційних назвах, скажімо, в найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин «Книга – поштою», відділ «Книга – поштою») усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень) тощо.
Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка. Звідси й загальновживане записна книжка (скорочено записник), куди занотовують щось для кращого запам'ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси, телефони і т. ін.
Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам'ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.
Не применшимо вагу солідного тому, якщо назвемо його книжкою. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом «Перша книга прозаїка». А чому не «Перша книжка прозаїка»? Чи поета, гумориста, драматурга?
Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жить» (прислів'я), «Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить» (Іван Франко).
В офіційних назвах, скажімо, в найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин «Книга – поштою», відділ «Книга – поштою») усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень) тощо.
Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка. Звідси й загальновживане записна книжка (скорочено записник), куди занотовують щось для кращого запам'ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси, телефони і т. ін.
Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам'ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Книга й книжка
Чи є якась різниця між цими словами, чи вони — абсолютно тотожні й їх можна довільно вживати на свою вподобу? Хоч ці слова й мають схожість, однак різниця між ними є, що залежить не стільки від змісту, скільки від розміру книжки. Найбільше ми вживаємо слово книжка: «Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала» (П. Тичина); «Письменному — книжка в руки» (М. Номис).
Під словом книга розуміємо грубий фоліант, гросбух — головну бухгалтерську книгу, книгу вхідних і вихідних паперів чи так зване Святе Письмо: «Чи то вмер чернець у келії, пишучи святу книгу?» (І. Франко). Виходячи з цього, треба відповідно користуватися словами книжка й книга.
Під словом книга розуміємо грубий фоліант, гросбух — головну бухгалтерську книгу, книгу вхідних і вихідних паперів чи так зване Святе Письмо: «Чи то вмер чернець у келії, пишучи святу книгу?» (І. Франко). Виходячи з цього, треба відповідно користуватися словами книжка й книга.
Охочих читати українську книгу збільшилось
Правильніше:
Охочих читати українську книжку побільшало
Відкриємо книжку
Правильніше:
Розгорнемо книжку
Настольна книжка
Правильніше:
Настільна книжка
Листки з книжок
Правильніше:
Аркуші з книжок