ТРУНА — ФРАЗЕОЛОГІЯ
до [са́мої] домови́ни.
До тру́ни.
Приклади
- Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі (П. Грабовський)
До кінця життя, до смерті.
Приклади
- Побрались: І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевченко)
- Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Коцюбинський)
лягти́ в моги́лу (в домови́ну, в я́му і т.ін.).
Померти, загинути.
Приклади
- ляга́ти в труну́. Образно. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю. В чужій домовині (Т. Шевченко)
- Лягала молодь у труну.. з одважним успіхом, немов байдужа (Леся Українка)
- — Як ляжу у ямі, тоді вже згадають,— я знаю,— Й мене словом теплим та щирим! (М. Старицький)
- — Уб'ють тебе, вона [мати] в гріб ляже; живи для неї, я прошу (І. Котляревський)
- Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (С. Руданський)
- Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..? (М. Вороний)
- Грабовський… залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (З журналу)
- Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину… (Ю. Збанацький)
Бути знищеним, розгромленим ( перев. про ворогів).
Приклади
- В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті ворота (П. Тичина)
стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (рідше в труні́, в гро́бі і т.ін.).
Перебувати в стані повного виснаження, на грані смерті.
Приклади
- — Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах)
- Біла, як морська піна, голова,.. сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Олесь Досвітній)
- Одною ногою в гробі стоїть, а ще зле творить (Укр. присл.)
- [Борис (до Завади):] Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (М. Кропивницький)
зво́дити / звести́ в моги́лу (в труну́ і т.ін.) кого.
Доводити до загибелі, до смерті.
Приклади
- У тій церковці кам'яній… Пом'яну і попелом розвіяного батька… і матір, що звела я у труну (Л. Костенко)
- — Не плач, Анно, нічого не вдієш, стара людина князь Мстислав, хвороба його в могилу звела (А. Хижняк)
- [Тамара:] Господи! Ця анатомія зведе мене в могилу (І. Кочерга)
Дивіться також