САД — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Гефсиманський сад.

Ісус Христос, за Євангелієм, після останньої зустрічі зі своїми учнями під час Таємної вечері пішов у Гефсиманський сад, щоб на самоті помолитися Богові. Він просив Бога, щоб Його минула мученицька смерть на хресті: «Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця. Але хай буде не так, як я хочу, а як Ти хочеш» (Матв., 26,39).
Образне значення вислову — місце останньої молитви перед стратою; останні години перед арештом і смертю. Приклади

Йди з-перед очей, відрадо,
почезни, мето моя!
Бреду Гефсиманським садом,
така мені досада,
душа мов не своя.
(В. Стус, Йди з-перед очей, відрадо…)
Твій смуток, наче дикий виноград, що при шляху в терпкій схилився ваготі. Послухай: це шумить твій гетсиманський сад, де молишся своїй великій самоті. (Б. Нижанківський, Підносиш, пілігриме, смуток свій…)
Зворушує згадки
Огонь од лампадки,
Що світять тут люди,
Про факел Іуди
В густім Гефсиманськім саду.
(Г. Чупринка, Перед образом Христа)

Доглядати свій сад.

Цитата з повісті французького письменника і філософа Вольтера «Кандід, або Оптимізм» (1759). Після багатьох пригод і нещасть під час тривалих мандрівок герой повісті приходить до висновку, що кожна людина повинна займатися корисною працею: «…Треба доглядати свій сад».
У переносному значенні: наполегливо й самовіддано працювати, докладати зусиль до певної справи. Приклади

Симон підтримав мою ідею… Треба було по-кандідівськи і далі садити сад, світлий сад дружби й взаємопізнання. (М. Бажан, Спогади)
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(М. Рильський, Мова)

Сади Семіраміди.

Висячі сади Семіраміди — легендарної ассирійської цариці, про яку згадують грецькі історики, — одно з «семи чудес» стародавнього світу.
У переносному значенні — щось прекрасне й величне. Приклади

Риплять кістки стареньких галерей,
співають сім розчинених дверей
в сади Семіраміди,в Ельдорадо,
де аристократичні виногради,
згадавши перший вальс, сміються сумно…
(І. Жиленко, Дім під каштаном)
А тут раптом він (горб) постав перед нею увесь, від кореня до маківки, з ледь притлумленою зеленню садів, що здавалися підвішеними у небі, як сади зовсім не знайомої Ярославі Семіраміди, їх ніхто в Городищах не зважився б назвати навіть енним дивом світу, та й кому це потрібно, коли вони щасливо плодоносять, цвітуть, зеленіють і жовтіють, щоб знову зацвісти? (В. Яворівський, Оглянься з осені)