РОЗГУБИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
розгу́блювати / розгуби́ти слова́.
Втрачати здатність говорити, забувати про те, що хотілося сказати.
Приклади
- розгу́блені слова́. Зараз її тривожили скороминущі образи, летючий спогад, розгублені, невимовлені слова (О. Донченко)
- — А чого ж ти тут, біля хвіртки? — до решти розгублює [Роман] ті слова, якими не раз думалось зустріти дівчину (М. Стельмах)
розгуби́ти ро́лики, фам.
Втратити здатність правильно думати, діяти.
Приклади
- Женька цитькнув на них: Ви що, ідіоти, зовсім ролики розгубили? Пізнають! (А. Хижняк)
як (мов, нена́че і т.ін.) ро́зум розгуби́ти.
Втратити здатність діяти обдумано, помірковано.
Приклади
- На те лихо неначе розум розгубив він на порозі при зустрічі з графинею (Іван Ле)
розгуби́ти обручі́ від макі́три, жарт.
Втратити здатність правильно думати, діяти.
Приклади
- — А що ж плакати? — скинув картуза син.— Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручі від макітри (М. Стельмах)
жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти).
Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь.
Приклади
- Ми ждали, ждали твоєї помочі, та й жданики поїли! (Є. Гуцало)
- Ждали, ждали, та й жданки розгубили (М. Номис)
- Виглядала-виглядала, ждала-ждала Юлька, та й жданики поїла (М. Рудь)
- — Добрий вечір, — привітався Шамрай. — Добрий, — відгукнулася Маря'на. — Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Собко)
Дивіться також