ПРИХИЛИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) чиє (чиї), кого і без додатка.

Привертати до себе чиюсь приязнь, чиїсь симпатії. Приклади

Там, на чужині, вони зуміли прихилить до себе серця. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків України (З журналу)
Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима, вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини (С. Васильченко)

Зробити для когось усе, навіть неможливе. Приклади

[Косяк:] Оленько, кохана моя. Та я радий для тебе сонце прихилити (М. Зарудний)
Шаблистий розмахував не руками, а голоблями — здатними, здається, прихилити весь світ для Павла Жабокрика (Є. Гуцало)
[Іван:] Ти єдина моя дитина, моя радість.. Я б тобі небо прихилив! (І. Карпенко-Карий)
Я Вас люблю і бажала б Вам справді неба прихилити, та тільки не знаю, як се зробить (Леся Українка)
Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (М. Коцюбинський)

Знайти якийсь притулок, пристановище; влаштуватися, сховатися від чогось, жити десь і т.ін. Приклади

А може, то в душі свого народу я прихилила голову тоді? (Л. Костенко)
— Куди ж нам, Денисе, найкраще податися, де голову прихилити? (М. Стельмах)
Хіба мало таких… тиняється по світу, де б свою голову прихилити? (Панас Мирний)
— Доки живу — земля моя, я господар на ній. Гичак поділив, а тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаній)
Прийдеш над сю гору,— пустиня, спалена сонцем, ні прутика, ні гіллячки, щоб хоч де голову прихилить від палу… (Панас Мирний)

Бути самотнім, залишитися без рідних і близьких. Приклади

не ма́ти куди́ (до ко́го) прихили́тися (го́лову прихили́ти). На старості не мала до кого голову прихилити, куди прихилитися (З газети)
Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томч)
Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ… (М. Коцюбинський)