ПРИСТУПИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

і не приступа́йся (не приступа́й і т.ін.).

до чого. Занедбаний, захаращений, майже непридатний (про що-небудь). Приклади

хоч і не приступайся. Колись новісінькі дощані ноші, тепер уквітчані недбайливими латками та наліпленими шарами цементу, лякали, хоч і не приступайся до них (Іван Ле)

до кого і без додатка. Дуже гордий, сердитий, і т.ін. (про когось). Приклади

Гарна була дівка. А горда та пишна, що й не приступай (М. Коцюбинський). ́а́ні приступи́ти. Дивиться [Варка], наче зараз тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Марко Вовчок)
Мотря думала теж про Галю. Може, там така, що й не приступайся (Панас Мирний)

приста́ти з ноже́м до го́рла, несхв.

Настирливо вимагати чого-небудь від когось. Приклади

приступи́ти з го́стрим ноже́м до го́рла. — А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний)
Деякі безвідповідальні індивіди пристають із ножем до горла у тому смислі, що от, мовляв, чому це за кордоном дозиметри для індивідуального користування є (З журналу)
— Отож як почула.., ну в одну душу: Дістань та дістань, воно піде на базарі. Ну з ножем до горла пристала. Що ти зробиш! (В. Нестайко)
— Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Григорій Тютюнник)

Із страхом і трепетом приступити.

Цитата з Послання апостола Павла до филип'ян: «Зі страхом і трепетом приступіть до свого спасіння» (2, 12). Зустрічається й у Книзі Псалмів (2, 11).
В образному вживанні вислів характеризує серйозне ставлення до справи (іноді вживається з іронічним забарвленням). Приклади

Я до листів літературної критики не прикладаю, то мені можна писати без усякого страху. Що то вже за переписна, коли до неї треба «со страхом божим і верою приступати»! (Леся Українка, Лист до А. Макарової, 11.І.1895 р.)
Штука є для Шевченка чимсь божественним, вічним, чимсь таким, до чого треба приступати з побожним трепетом. (І. Франко, «Наймичка»Т. Шевченка)