ПРИСОХ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

живі́т присо́х до спи́ни (до хребта́) у кого і без додатка.

Хто-небудь дуже худий. Приклади

— Оце знайшли пузатого. Живіт до спини присох! Ходить як з хреста знятий… (О. Гончар)
— Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться… (М. Коцюбинський)

Хто-небудь дуже голодний. Приклади

— А чи не розжився б я у вас на шматочок хліба. Вже живіт до хребта присох… (Ю. Збанацький)
Бач, зголоднів! — з співчуттям обізвалась Соломія.— А я!.. а я… ще й не такої заспіваєш, як живіт присохне до спини (М. Коцюбинський)

Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити. Приклади

Не сподіваючись цієї зустрічі, я відхилив двері в коридор, а навпроти вона. Спалахано глянула в очі, опустила довгі вії. У мене язик мов приріс до піднебення (Ю. Збанацький)
Його благородіє не забалакало, воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний)
— Чуєте, який я красномовний… А примусьте мене зараз заговорити, хоч словечко витиснути, коли язик присох до піднебіння (В. Речмедін)
язики́ поприсиха́ли в ро́ті (про багатьох). Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Яновський)

Не набуде розголосу, не пошириться далі; забудеться (про щось неприємне). Приклади

Він подумав, що ніхто не бачив, ніхто не знає і все присохне, як на собаці (С. Чорнобривець)
Сумна повернула додому Маланка й нікому не похвалилась, що бачила й чула. Нехай вже воно присохне на ній, як на собаці (М. Коцюбинський)

Загоїться, зникне (про виразки, хвороби і т.ін.); одужає хтось. Приклади

— Лягайте завтра в військовий лазарет,— зрадів Лазаревський.— Може, через хворобу вас все ж таки залишать тут. — Ні, — відрубав Шевченко.— Якось викручуватись — це не для мене. Потрусить трохи і минеться, присохне, як на собаці (З. Тулуб)
— А що, Варко, полегшало тобі? — Та присохне, як на собаці (Панас Мирний)

Залишитися невисловленим (про слова, думки і т.ін.). Приклади

Міг би сказати Порфир, як матір не слухався, з двійок не вилазив, як тинявся цілими днями по пристанях, що аж у порт його занесло… Міг би, міг, одначе відповідь чомусь так і присохла на язиці (О. Гончар)