ПОСИЛАТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

посила́ти бі́сики кому, жарт.

Грайливо дивитися на когось. Приклади
  • посила́ти і посила́ти бі́сики. Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів (М. Стельмах)

сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) [за рушника́ми] до кого і без додатка.

Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати. Приклади
  • посила́ти за рушника́ми. Я вже двічі посилав До дівчини за рушниками (Т. Шевченко)
  • — За півгодини Микита дістав згоду Прісиних батьків, щоб прислати старостів (А. Кащенко)
  • Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини..)
  • Через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів [до Марійки] (М. Стельмах)
  • Зачали парубки засилати старостів до дівчат (Г. Квітка-Основ'яненко)

посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в і т.ін.) кого, лайл.

Висловлювати в різкій формі своє незадоволення кимсь, своє небажання спілкуватися з ким-небудь і т.ін.; лаяти когось, лаятися. Приклади
  • Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (М. Коцюбинський)
  • — Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти — з серцем! Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш! (Панас Мирний)

[ті́льки] по смерть посила́ти б кого, жарт.

Дуже довго хто-небудь виконує якесь доручення, прохання і т.ін.; непроворний, млявий хтось. Приклади
  • Ті ж і Горпина з галушками у двох мисках. [Всі:] Чого так довго там барилась? Тебе б тільки по смерть посилати (М. Кропивницький)
  • Коли ось і Демчиха з оковитою…— Ой, жінко,— стріча Демко,— тебе б по смерть посилать, то б нажився чоловік (Марко Вовчок)

посила́ти [всі] громи́ і бли́скавки на кого--що.

Із роздратуванням, гнівом говорити про кого-, що-небудь; лаяти когось, щось. Приклади
  • Марія у своїй кімнаті посилає всі громи і блискавки на голову П'єтро Антонеллі.. .Негідник! Дурень! Безвольна маріонетка в чужих руких!. .І де були її очі, коли слухала цього пустомолота (М. Слабошпицький)