ПОРУШИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) [своє́] сло́во.

Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Приклади
  • Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко)
  • не перелама́ти сло́ва. [Панас:] Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (І. Кропивницький)
  • — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний)
  • Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає [слова] (А. Хижняк)
  • — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський)
  • Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати своєю персоною (Ю. Смолич)
  • Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис)
  • — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах)
кому і без додатка. Зраджувати. Приклади
  • Як слово зламає [коханий], нехай покарає Його Твоя сила святая! (П. Куліш)
  • — Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю [не зламаю]! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська)