НАМИНАТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
намина́ти / нам'я́ти па́рші кому, згруб.
Бити, карати кого-небудь.
Приклади
- У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський)
нам'я́ти (наскубти́) / намина́ти (скубти́) чу́б[а] (чупри́ну) кому і без додатка.
Побити, покарати ( перев. тягаючи за волосся) кого-небудь за провину.
Приклади
- Микита ледве стримував себе, щоб не бурчати. Кілька разів таки підіймав бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (І. Рябокляч)
- За Катерину та й нам'яли чуприну (Укр. присл.)
- Була вона якась утла на здоров'я і завжди кисла, як кислиця, і через неї мені часто доводилося од матері пробувати кислиць: оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться; а мати мені зараз тиць кислицю в зуби: було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький)
- — А скоро вже біда прийшла. То обороннику од нас бува ще й лихо: Всі лихословити почнуть, І якщо чуба не намнуть, То ще й тихо (М. Старицький)
- Дивлюсь — до мене суне Гася… Ну, чуба, думаю, намне!.. І відкіля вона взялася? Неначе стерегла мене (Л. Глібов)
- Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам'яти хоче чуб (І. Котляревський)
Дуже вилаяти, покритикувати кого-небудь за яку-небудь провину, невиконання чогось.
Приклади
- — То вам ніколи, то вас… немає… То,— з неприхованою іронією додав він,— хтось інший чуба намне і вже не хочеться за другою порцією ходити (С. Журахович)
- У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський)
нам'я́ти (накрути́ти і т.ін.) / намина́ти (накру́чувати і т.ін.) ву́ха кому і без додатка.
Покарати, набити кого-небудь за провину.
Приклади
- Треба накрутити мені вуха за те, що ви досі не в ліжку (Ю. Шовкопляс)
- Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич)
- [Поліна К.:] От коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс.., я йому намну вуха, будь певна (І. Кочерга)
нам'я́ти / намина́ти бо́ки кому.
Завдати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні.
Приклади
- — Старієте, Антоне Андрійовичу,— зауважила Уляна Григорівна…— Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило. Але ми ще повоюємо, матінко. Ще намнемо туркові боки (С. Добровольський)
Побити, покарати кого-небудь за щось.
Приклади
- — Мабуть, така вже доля філософів, бо й Сократова жінка не раз наминала йому боки (І. Нечуй-Левицький)
- — Чекай! Я Вікторові розкажу, як ти воркуєш отут біля дівчини. Він тобі намне боки (П. Автомонов)