НАВІКИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
цу́рка наві́ки кому, чого.
Настане кінець кому-, чому-небудь.
Приклади
- Тихо, з осторогою промовляють [селяни] один до одного: — Ну що? Га?. — Та хто ж його знає… Кажуть, що тепер панам цурка навіки (І. Микитенко)
грім би вда́рив (поби́в і т.ін.).
зі сл. мене. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь.
Приклади
- — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах)
- грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер)
- грім поби́й. Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко)
кого, що, лайл. ., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь.
Приклади
- — Знову діло в бандитизм упирається.. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах)
- грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах)
- — Грім би їх побив.. з їх порядками! — воркотів.. Бовдур (І. Франко)
вуста́ зімкну́лися наві́ки у кого, чиї.
Хто-небудь помер.
Приклади
- Одного разу кволим голосом покликала [мати] дочку до себе, хотіла щось сказати, та так і не сказала. Вуста її зімкнулися навіки (Д. Ткач)
спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном).
Бути похованим, лежати у могилі.
Приклади
- Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа)
- Вічним сном спочивають там [на кладовищі] герої-гвардійці… (Остап Вишня)
- Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив.. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах)
тільки спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Вмерти.
Приклади
- Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський)
- Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок)
- І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський)