ЗАЙВЕ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

за́йвий рот.

Той, хто обтяжує кого-небудь ( перев. родину) матеріально. Приклади
  • Не сподівався і простий лісоруб Василь Павличко, що його син Дмитро буде не зайвим ротом у хаті, а закінчить університет, стане відомим українським поетом (З газети)
  • На життя в його роки вже належить дивитись по-філософськи: треба ж комусь і тут вчити дітвору, і це далеко ліпше, аніж з забороною на вчителювання зайвим ротом повертатися в родину сільського шевця, де дітей, мов роси (М. Стельмах)
  • Вдома, у бідноті, у великій сім'ї, де не було місця зайвому ротові, жилось невесело (М. Коцюбинський)

без за́йвих слів (розмо́в).

Не вдаючись у пояснення, не витрачаючи на них часу. Приклади
  • Розмовляв [Корнієнко] з кимось по телефону: — Ріж кабанів, курей, усе, що маєш, а бійців нагодуй і на дорогу забезпеч. Да… Не качай гарячки. Що там у хуторі? Ти що, бабів чи мене слухаєш?.. Ну, отож. Давай без зайвих розмов (Г. Тютюнник)
  • Од фундаментів до дахів добротно все. Без зайвих слів по всьому видно (І. Гончаренко)
  • Цар слова її обмислив, в думці все як слід обчислив І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Л. Первомайський)
  • [Дон Жуан:] Душа свої потреби має й звички, так само, як і тіло. Я хотів би, щоб ви без зайвих слів се зрозуміли (Леся Українка)

ві́льна (за́йва) хвили́на.

Не заповнений роботою час, перев. короткий. Приклади
  • Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Панас Мирний)
  • Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Козаченко)

Зайва людина.

Походження вислову пов'язують з назвою оповідання І. Тургенєва «Щоденник зайвої людини» (1850). Вислів означає тип людини, що через несприятливі суспільні умови не може знайти застосування своїм здібностям. Приклади
  • Та головне для Хвильового було в тому, що він бачив, як у «розкладі вершків нашого суспільства» висувається «харя» великодержавного шовініста… Натиск цієї сили наводить Карка на сумний висновок: «Невже я зайвий чоловік тому, що безумно люблю Україну?». (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)
  • Ми — останні з могікан, остання фаланга зайвих людей. І, передчуваючи свою остаточну загибель, ми теж норовимо укусити когось за руку. (М. Хвильовий, Санаторійна зона)
Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання