ЗАГОВОРИТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка.

Вводити в оману, дурити когось. Приклади
  • — Умієш ти [циган] замовити зуби, та щоб після цього в печінці не кололо (М. Стельмах)
  • — У нас її [філоксери] нема! Старі люди скільки живуть, а такого не бачили. Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня (М. Коцюбинський)
Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Приклади
  • Ідеаліст нещасний. Заговорив зуби, а я знову збився (І. Микитенко)
  • Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. І. Тарновський)

заговори́ло нутро́ чиє, яке.

Ставати відчутним, виявлятися у кого-небудь (про сутність, звички і т.ін.). Приклади
  • Заговорило, значить, біляцьке нутро! Своїх зустрічати зостався (О. Гончар)

ко́жна жи́лка дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т.ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т.ін.) у кого, рідше на кому, в кому.

Хто-небудь відчуває прилив сил, енергії, завзяття. Приклади
  • [Петро:] Ну, а скажи по правді: тобто у тебе дівоча жилочка не затремтіла? (Панас Мирний)
  • жи́лочка брини́ть (затремті́ла) яка. [Петро:] А в батька молодеча жилочка й досі бринить? (Панас Мирний)
  • У Галі кожна жилочка забриніла від тії [тієї] похвали (Мирний)
  • Красна [Олена] — як звізда, як співає,— то з вигуком, як гуляє, то з викрутом та ще так, що кожна жилочка в ній говорить (Г. Хоткевич)
  • В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (І. Нечуй-Левицький)
  • — Молодий, здоровий, свіжощокий, та в такому віці на тобі кожна жилка б грати повинна, а він сидить хмурка хмурить (О. Гончар)

кров заговори́ла (обізва́лася і т.ін.) чия.

У кого-небудь виявляються натура, звички, характер, погляди і т.ін., притаманні комусь. Приклади
  • А наймолодший [син] — мій вогник,. .як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка)
  • Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров (М. Коцюбинський)

заговори́ла (проки́нулася) со́вість у кого, рідко у кому і без додатка.

Хто-небудь став чесним, справедливим; кому-небудь стає соромно за свої вчинки. Приклади
  • Андрій стояв, спустивши голову й почервонівши. Перший раз в життю [житті] у ньому прокинулась совість (М. Коцюбинський)
  • І тут, подейкують люди, чи перелякався тих оглядин Плачинда, чи, може, совість заговорила в нього, але він відмахнувся від купчої (М. Стельмах)