ЖАРА — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

підкида́ти (підсипа́ти) / підки́нути (підси́пати) жа́ру.

Говорити про кого-, що-небудь з іронією, глумом, осудом і т.ін. аби ускладнювати стосунки з кимсь, сприяти посиленню неприємних емоцій. Приклади

Довгенько мовчали по тому. Іронічний Василь Сіромаха немов не хотів підкидати жару. А воно само собою склалося (В. Большак)

Викликати, посилювати запал у кого-небудь, спонукати когось до інтенсивнішої дії. Приклади

піддава́ти жа́ру. Вирує весілля… А музиканти сиплють приповідками, піддають жару — до найдальших околиць луна йде (З газети)
Кривий мій дибає Пегас. А як підкинуть жару, Сюди-туди сіпне — і враз Підскочить аж під хмару! (Переклад М. Лукаша і В. Мисика)
Коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристці жили, молодиця не витримувала… і кидалась в танець (М. Коцюбинський)

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт.

Дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось. Приклади

Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко)
Най [нехай] тобі сиплють [опришки] жару за халяви (І. Франко)

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) жа́ру кому і без додатка.

Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Приклади

Чутно голоси з народу: Ага! піймалися! Задасть тепер вам гуменя жару (Панас Мирний)
Дружина дала жару [чоловікові], запідозривши його в амурних стосунках із сусідкою (З газети)

Бити, громити кого-небудь. Приклади

Билися [білогрудівці], як личить червоним воякам: не раз і німцеві задавали жару, не раз і самі з тяжкими втратами виривалися з оточення (Ю. Бедзик)
Бився [полк] ..по-простому, по-донбасівському, слюсарі слюсарили з гармат, шахтарі довбали шабельками.., газівники давали жару з гвинтівок (Ю. Яновський)
Гидливо обмина уламки броневі, й ворожі трупи, їх обличчя почорнілі, не трупи — гній їдкий… Катюші добре тут давали жару їм… (В. Сосюра)

як (мов, ні́би і т.ін.) на жари́нах (на жари́ні, на жару́).

Неспокійний, схвильований, нетерплячий. Приклади

Смутний та нетерплячий, та неспокійний ту рідку хвилину, як посидить [Чайченко] дома. Куди він усе поспішається? Чого він як на жарині? (Марко Вовчок)
— Брешуть, брешуть, що не буває так на світі: раз подивився — вже й закохався. Сиджу як на жаринах біля нього, відсунулась би, так плаття жалко, а доторкнусь його плеча — голова йде обертом (І. Муратов)

перев. зі сл. сиді́ти і под. Неспокійно, тривожно, нетерпляче. Приклади

Сидить, як на жару (М. Номис)
Він і сідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить мов на жаринах — крутиться, вертиться (І. Рябокляч)

приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру, перев. чим.

Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Приклади

Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець)

додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу) кому, чому.

Посилювати враження від чого-небудь, розпалювати якісь почуття. Приклади

Не раз йому [Гаві] лучались і страти в його ґешефтах, але ті страти додавали палу його голові (І. Франко)
А тут іще хтось із молодих і додав дядькові Йванові жару. — Е, що ж це ви, дядьку Йване, сьогодні здали! (А. Головко)

піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь.

Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь яку-небудь суперечку чи певне почуття, переживання і т.ін. Приклади

— Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров)

піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т.ін.) кому і без додатка.

Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, викликати, посилювати запал у когось і т.ін. Приклади

А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона… кинулась до самовару [самовара] (Панас Мирний)
Поспішають [прочани], щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик)
У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник)
Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч)

з вогню́ (рідше із жа́ру) [та] в по́лум'я.

З однієї неприємності в іншу, ще гіршу. Приклади

Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився. Із жару в полум'я попав (І. Котляревський)
З вогню він потрапив у полум'я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванну (П. Загребельний)
— Ой, гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум'я!.. (Панас Мирний)
— Випаде ж людині така доля — вічно стрибати з вогню та в полум'я. Правда, досі Андрієві щастило (Я. Стецюк)