ВІЙ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Вій.

Фантастичний персонаж повісті М. Гоголя «Вій» (1831), жахлива потвора. Коли Вієві підняли повіки, він убив своїм поглядом героя повісті Хому Брута. Приклади

Його (М. Бажана) виступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора «Синіх етюдів» і «Камо грядеши». (С. Лавріненко, Розстріляне Відродження. Микола Бажан)

ві́тер у голові́ [гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т.ін.)] у кого, чиїй.

Хто-небудь легковажний, несерйозний. Приклади

Ні, такі діти не беруть близько до серця її турбот про рідне гніздо. Одне мале, а друге молоде, ще вітер посвистує в їхніх головах (М. Стельмах)
— Ти добре на комсомольських зборах прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Хижняк)

без додатка. Легковажний, несерйозний. Приклади

з вітерце́м у голові́. — Така жінка може дуже подобатися. Ви рвійна, рішуча, примхлива, з завихреннями. — З вітерцем у голові? — Ні… ексцентрична (Ю. Мушкетик)
— Вітру у тебе в голові багато, — казала Ганна Сильвестрівна (І. Сенченко)
— Ти ж у мене виріс під стелі, а в голові ще вітер віє (Ю. Збанацький)
бага́то ві́тру [в голові́]. Видно вухатого, що в його вітру багато (Укр. присл.)
Так що же це він? Хизувався, як хлоп'як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (В. Козаченко)
А парубки тії — сказано, вітер в голові, молодії — вибрали десь музики і повели молодих по селу (Марко Вовчок)

зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме).

На що треба орієнтуватися в своїх діях, поведінці або від кого чи звідки слід чекати чого-небудь. Приклади

— Ананя люди знали то гешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах)
— Попомнуть і вам [піщанам] боки, як подільцям!.. Тоді знатимете: чи живете, чи ні! Побачите… Видно вже, відкіль вітер віє… (Панас Мирний)

зі сл. Марі́є. Усталена форма жартівливо-грайливого звертання. Приклади

— Маріє, звідкіль вітер віє? — зачепив її Гаврилко, смикнувши за кінець хустки (М. Коцюбинський)

В чому причина, від кого йде; чий вплив. Приклади

— Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб)
звідкіля́ ві́тер. У порозі спинився [Запорожець], саркастично зажмурив око: — Знаю, звідкіля цей вітер… Певне, вже наговорили… Ну і к чорту — плакати не буду (С. Васильченко)
— Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський)

ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т.ін.).

Нема грошей. Приклади

у кише́ні ві́тер. [Копистка:] Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму… Прокинешся вранці — у кишені вітер, у голові ковалі (М. Куліш)
ві́тер по кише́нях гуля́є. А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба)
Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Укр. присл.)
Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Укр. поети-романтики)
— Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий)
З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рокавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде… (О. Гончар)

у кого. Хто-небудь бідний, не має грошей. Приклади

в карма́ні вітри́ гуду́ть. — Він [учитель] уже третій місяць не получає жалування, а тепер у його в кармані вітри гудуть! (Б. Грінченко)
ві́тер сви́ще по кише́нях кому. Але хто сказав, що я від таких самих бідаків, яким вітер свище по кишенях.., узяв би якісь гроші? (Письмен. зблизька)
Навкруг Софрона мешкали такі ж бідолахи безкопійчані… У них в кишені теж вітер свистів (Н. Рибак)

куди́ ві́тер ві́є (дме).

Що трапилося; в чому справа. Приклади

Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими очима (М. Чабанівський)

Душу віяти від тіла.

Вислів походить зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.), з опису кривавої битви руського війська з половцями: «На Немизі снопи стелють головами, молотять чепи харалужними, на тоці живот кладуть, віють душу од тіла». Приклади

У переносному значенні — вбивати на полі бою.
Хтось невидимий в полі важко гупав
і, знову душу віючи від тіл,
шрапнеллю грімко брук щербатий хрупав…
(Юрій Клен, Прокляті роки)