ВІДБИТИСЯ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми й нога́ми від кого.

Рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь. Приклади

Відбиватися руками й ногами від участі в розробці неперспективного проекту. відма́хуватися рука́ми. Він почав питать в наймичок, в прикажчиків, але ті одмахувались руками і казали, що ті книжки їм зовсім ні для чого не потрібні (І. Нечуй-Левицький)
— У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Ю. Збанацький)

Стати божевільним; збожеволіти. Приклади

[Штефан:] Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе… (Я. Галан)
У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович)
Він був би розцілував їх [стрільців], але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан)

Перестати бувати вдома або втратити інтерес до домашніх, сімейних справ. Приклади

— За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім'ї (М. Стельмах)
Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб'юся, і до чину дослужуся (І. Нечуй-Левицький)

Запам'ятовуватися комусь. Приклади

відби́тися в па́м'ятку чиєму. Мотря стоїть уже в себе за лісою, визирає з-під малини. Лице палає, сміливе,. . а чорні оченята як не випалять. . Такою й одбилась вона в моєму пам'ятку назавжди (С. Васильченко)
Відбилася в моїй пам'яті її [Аделіни Патті] витончена невеличка фігура з профілем, неначе вирізьбленим із слонової кості (Моє життя в мист.)
Ось яка та картина, що відбилася в пам'яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Леся Українка)

Перестати коритися кому-небудь, слухати когось. Приклади

Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович… Мало, що сам од рук відбивається, ще й Кужеля за собою тягне (С. Добровольський)
— Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися. Дивися за ним, — строго сказав Громов (В. Кучер)
А закінчилося це тим, що хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (С. Чорнобривець)
[Тиміш:] Чортяка б вас обох вхопила з вашою грамотою!.. Одбились обоє від рук, хоч візьми та обом поскручуй голови!.. (М. Кропивницький)