ВОЛОСІВ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

світи́ти сивино́ю (си́вим во́лосом).

Бути немолодим, старим; старитися. Приклади

Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната (М. Коцюбинський)
В гетьмани вибирають, бо полковники хотять! Знаю я тих непогамовних полковників: вже давно сивиною світять, а все не знають, чого їм треба (М. Лазорський)

світи́ти воло́ссям (во́лосом).

Ходити з непокритою головою, не зав'язуючи на голові хустки і т.ін. Приклади

Волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка (І. Нечуй-Левицький)

[і (ні, ані́)] на волоси́ну (на во́лос).

Трохи, зовсім мало. Приклади

Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний)

перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Приклади

— Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко)
— Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко)
— Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода… Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці… Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський)
[і (ані́)] на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок). — Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ'яненко)
— А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький)
Днів з п'ять ні на волосину не спала [хазяйка] (Панас Мирний)

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, до сивини́), зі сл. дожи́ти.

До старості. Приклади

Свавольні діти… З них до сивини один дожив (М. Рильський)
Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні… (М. Коцюбинський)
Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах)

не дава́ти / не да́ти [і] волоску́ (во́лосу і т.ін.) впа́сти з голови́ чиєї.

Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Приклади

— І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний)
Жили вони [Андріян та Мальва] тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк)

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому.

Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т.ін. Приклади

— Густа балка [Кучерява] і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють, — волосся дротом! (Остап Вишня)
Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький)
воло́сся дро́том [стає́]. Сидиш часом не фастівському вокзалі, а дівиця як ударить з репродуктора басом-профундо.., — так волосся на голові дротом і стає (Ф. Маківчук)
воло́сся сторч ста́ло. Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко)
Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний)
А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Л. Мартович)
Все, що налипло на йому [велеті], одразу стане руба… Хлоп'я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка)
Все волосся у пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська)
Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко)

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́ чиєї, у кого і без додатка.

Нічого не трапиться з ким-небудь. Приклади

і волоси́нка не впа́ла з кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..)
— Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі всевидящого (Панас Мирний)
— Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впаде з голови! (А. Дімаров)

во́лос у во́лос.

Абсолютно схожий, зовсім однаковий. Приклади

І вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок)

во́лос в'я́не (зав'я́в) у кого і без додатка.

Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. Приклади

А в мене волос в'яне, се слухаючи (Ганна Барвінок)
Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв (М. Номис)

Велес (Волос).

У слов'янській міфології — бог-покровитель свійських тварин і багатства. Протистояв Перунові — богу князівської дружини, громовержцю. Приклади

Сполоханим спомином голос
Позве у фольклорні часи:
«Я Волос, а се моя волость —
Довколишні луки й ліси…»
(В. Сапон, Волосківці)