БЛУДНИЙ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

блу́дний син, книжн.

Член колективу, що не підкоряється його волі, залишає цей колектив, а потім повертається назад. Приклади

Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Л. Дмитерко)

Той, хто повертається після довгої відсутності з каяттям, визнанням своїх провин. Приклади

І кожного, хто повернеться на Батьківщину з наміром чесно працювати, простить вона, як мати прощає блудного сина, що визнав свою помилку, свою провину перед нею (Остап Вишня)
— Розступіться, дайте блудному синові поцілувати сходинки рідного міста!.. Блудний син вернувся к отчому дому! (Б. Нечереда)

Блудний син.

У євангельській притчі (Лука, 15,11-32) розповідається про блудного сина, який покинув рідний край і, живучи розпусно, розтратив на чужині все, що мав. Убогий, хворий і голодний, повернувся він на батьківщину. З радістю зустрів його батько, одягнув у дороге вбрання і наказав заколоти відгодоване теля. «Повернення блудного сина» — одна з кращих картин голландського художника XVII ст. Рембрандта. На сюжет євангельської легенди Т. Шевченко створив серію гравюр.
У переносному значенні «блудний син», «син марнотратний» — людина, що розкаялася у своїх помилках.
Це треба збагнути так глибинно, як катастрофу, за якою починається оновлення — катарсис, повноту якого відчувають лише ті, хто, вирісши в російському оточенні росіянином, під впливом якогось поштовху повертаються на віру батьків — як блудні сини. (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе) Приклади

Добридень, рідна хато! Де ви, рідні, —
Стрічайте сина блудного.
(В. Стус, Вся в жужелиці, поросі, вугіллі…)

заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́.

Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Приклади

Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Українські народні пісні)
В'яжуться люди в товариства… та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович)
— Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч)
Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник)