БЛУДИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому.

Безпредметно переводити погляд на кого-, що-небудь. Приклади
  • Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети)
  • Сидить в темниці в'язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка)
  • Горпина… довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний)
  • Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко)
  • Підвівся [Чіпка] з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний)

блука́ти (блуди́ти, іти́ і т.ін.) манівця́ми.

Робити щось не так, як треба, не знаючи твердо чого-небудь, наздогад. Приклади
  • блука́ти на задві́рках. — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський)
  • Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко)
  • — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися [співаючи] на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями (О. Гончар)

блуди́ти слова́ми.

Говорити не те, що треба. Приклади
  • Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш (П. Чубинський)
Говорити невиразно, нарозбірливо, марити. Він аж захворів. Ліг. Приклади
  • А вдосвіта чую — блудить словами (М. Куліш)
  • Спить Петруня… дихання часте, блудить зо сну словами (С. Васильченко)