БИК — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в кому.

Хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Приклади

бик на ву́хо наступи́в. — Хіба з ним можна співати, коли він тягне, як цапа за хвіст… — Та хіба в звукові діло? Бик тобі на вухо ратицею наступив. От що (Григорій Тютюнник)
— Ніякого, брат, у тебе слуху не було, нема і ніколи не буде. Слон тобі на вухо наступив (Ю. Смолич)
Уміння прочитати лібрето не замінить голосу, ну а виявилося, мені ведмідь наступив на вухо (П. Панч)
Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (М. Томчаній)

бра́ти / взя́ти бика́ за ро́ги.

Діяти енергійно, рішуче, починаючи з головного, найважливішого. Приклади

хапа́ти бика́ за ро́ги. — Дивно,— подумав [Форст] про себе,— я ніби чогось нервую. І вирішив діяти навально, одразу ж хапаючи бика за роги (В. Козаченко)
Мало, Микито, зробив, можна було більше і краще, треба було тільки сміливіше брати бика за роги (О. Гончар)
Він думав про те, що дальші успіхи залежать від його уміння орієнтуватися. Якщо він зразу ж не візьме бика за роги — не бачити йому ніякого підвищення, як власного вуха (М. Ю. Тарновський)

вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл.

Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. Приклади

Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він… закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде… поступати [вчитися] (Григорій Тютюнник)
Оце до весни повчиться [Гришко] та й все. Та й буде тоді волам хвости крутити (А. Головко)
— Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш [вчитися] — іди волам хвости крутити (П. Панч)

Що личить (дозволено) Юпітерові, те не личить (не дозволено) бику.

Латинський крилатий вислів, який виник у зв'язку з античним міфом про те, як верховний бог Юпітер (Зевс) в образі бика викрав прекрасну Європу — дочку фінікійського царя Агенора. Цитується також у латинській формі — «Quod licet Jovi, non licet bovi». Приклади

He тільки ж бо quod licet Jovi, non licet bovi, а й навпаки: що можна якому-небудь Поліщукові — непристойне те для Тичини. (С. Єфремов, Історія українського письменства)