АБИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

аби день до ве́чора.

зі сл. жи́ти. Безрадісно, без будь-яких перспектив на майбутнє. Приклади

Живе аби день до вечора (Українські народні прислів'я та приказки). — Так і жили [ми], Іване,— аби день до вечора, Як той горох при дорозі. Хто не йде, той скубне (Д. Бедзик)

зі сл. роби́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Приклади

— Го, Мар'яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Стельмах)
Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко)

рідко. Недбайливий, ледачий. Приклади

Видно, люди тут дуже працьовиті. Я так гляну на село і вгадую, які тут люди живуть — працьовиті чи так собі — аби день до вечора (В. Кучер)

щоб [і] о́чі не ба́чили кого, чого, лайл. , перев. жарт.

Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Приклади

аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє [тебе] й очі мої не виділи (Г. Хоткевич)

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т.ін.) взяв, лайл.

Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т.ін. ким-, чим-небудь. Приклади

аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. — Аби тебе дідько сколов! — лаявся він [Прокопчук], вибираючи з голови пір'я (Григорій Тютюнник)
неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його [Йойну] від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той [ріпник], що дістав… ляпаса (І. Франко)
— Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький)

аби́ ли́хо ти́хо.

Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Приклади

Хто мовчить, аби лихо тихо, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка)

Тільки б усе було гаразд, благополучно. Приклади

— Знов кручуся, як муха в окропі, аби, гадаю, лихо тихо (М. Олійник)
На Хом'яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав, Аби, як кажуть, лихо тихо (Л. Глібов)

[або́ (чи, хоч)] пан або́ (чи, хоч) пропа́в.

Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Приклади

— Візьмемо коси на плечі і в саму Таврію чи в Молдову. Там хоч пан, хоч пропав (М. Стельмах)
А-а, ризикну. Пан чи пропав, а підпишуся так, як того деякі альтернативники бажають (З журналу)
— Чи добудемо волі, чи ні, а гіршого пекла, як у нас дома, і на тому світі не зазнаємо!.. — Істинно: голий дощу боїться! Пан чи пропав, нам вибирати нема з чого, — провадив уже різко фурман (М. Старицький)
Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Куліш)

Будь гарячий або холодний, але не теплий.

Вислів походить з Нового Заповіту: «Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст» (Апокаліпсис, 3,15-16).
Вживається як образна характеристика людини, яка не має стійких і виразних моральних засад чи політичних переконань. Приклади

Автор «Апокаліпсиса» дав добру науку не так людям взагалі, як власне поетам та артистам: будь гарячий або холодний, але не теплий. (Леся Українка, Лист до І. Франка, 13-14.І.1903 р.)

Глитай, або ж Павук.

Назва драми (1882) M. Кропивницького. У ній вперше в українській драматургії реалістично відтворено нові процеси в житті пореформеного села. Герой драми, якого односельчани прозвали глитаєм та павуком — уособлення хижацтва й розбещеності, всевладності багатія в селі. Приклади

Давно життя минуло старосвітське
І зник з землі Глитай, або ж Павук,
Та знов, мов крила, міліони рук
Стрічають плеском ім'я — Кропивницький.
(М. Рильський, Пам'яті М. Л. Кропивницького)

Про мертвих або добре, або нічого.

Першоджерелом латинського вислову «De mortuis aut bene, aut nihil» вважається твір Діогена Лаертського (III ст. н. е.) «Життя, вчення й думки славетних філософів», де грецькому філософові VI ст. до н. е. Хілону — одному з «семи мудреців» давнього світу — приписано слова: «Про мертвих не слід казати погане». Приклади

Як скінчу життя стражденне,
Спогадайте інший раз —
Чи там nihil, чи там bene…
Як скінчу життя стражденне,
Щоб не чути більш образ, —
Киньте часом і про мене
Пару щирих, теплих фраз!
(П. Грабовський, До товариства)
Щоб сказати правдиве слово про такого діяча (як В. Антонович), не треба перш за все йти слідком за отим латинським прислів'ям, по якому «de mortuis aut bene, aut nihil». (C. Петлюра, Записки українського наукового товариства в Києві)