ПОГУКУВАТИ — ТРАНСКРИПЦІЯ | Горох — українські словники

Підтримати проєкт!

ЗМІСТ

[по^угу́кувати^е] гу́кати не дуже сильно або час від часу

[по^угу́кувати^е] гука́ти не дуже голосно або час від часу; наказувати час від часу

[по^угу́кувати^е] гу́кати не дуже сильно або час від часу

Інфінітив	[по^угу́кувати^е]
	Однина	Множина
Наказовий спосіб
1 особа		[по^угу́куймо]
2 особа	[по^угу́куй], [по^угу́куйно]	[по^угу́куйте^и]
Майбутній час
1 особа	[по^угу́кувати^ему]	[по^угу́кувати^еме^им], [по^угу́кувати^еме^имо]
2 особа	[по^угу́кувати^еме^иш]	[по^угу́кувати^еме^ите^и]
3 особа	[по^угу́кувати^еме^и]	[по^угу́кувати^емут`]
Теперішній час
1 особа	[по^угу́куйу]	[по^угу́куйе^им], [по^угу́куйе^имо]
2 особа	[по^угу́куйе^иш]	[по^угу́куйе^ите^и]
3 особа	[по^угу́куйе^и]	[по^угу́куйут`]
Минулий час
чол. р.	[по^угу́куваў]	[по^угу́кували^е]
жін. р.	[по^угу́кувала]
сер. р.	[по^угу́кувало]

[по^угу́кувати^е] гука́ти не дуже голосно або час від часу; наказувати час від часу

Інфінітив	[по^угу́кувати^е]
	Однина	Множина
Наказовий спосіб
1 особа		[по^угу́куймо]
2 особа	[по^угу́куй], [по^угу́куйно]	[по^угу́куйте^и]
Майбутній час
1 особа	[по^угу́кувати^ему]	[по^угу́кувати^еме^им], [по^угу́кувати^еме^имо]
2 особа	[по^угу́кувати^еме^иш]	[по^угу́кувати^еме^ите^и]
3 особа	[по^угу́кувати^еме^и]	[по^угу́кувати^емут`]
Теперішній час
1 особа	[по^угу́куйу]	[по^угу́куйе^им], [по^угу́куйе^имо]
2 особа	[по^угу́куйе^иш]	[по^угу́куйе^ите^и]
3 особа	[по^угу́куйе^и]	[по^угу́куйут`]
Минулий час
чол. р.	[по^угу́куваў]	[по^угу́кували^е]
жін. р.	[по^угу́кувала]
сер. р.	[по^угу́кувало]

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.