ІМПЕРАТИВНИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ
ІМПЕРАТИ́ВНИЙ а, е.
книжн.
Який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання; наказовий.
Приклади
- На імперативний дзвоник шефа чарівна хорунжеса прочинила двері і стала на порозі по-військовому струнко. (Ю. Смолич)
- Це дуже поширене явище, коли під час слухових галюцинацій з'являються імперативні голоси. Вони наказують щось робити, спонукають до якоїсь дії.... (В. Шкляр)
- Метод права соціального забезпечення має імперативний характер, що зумовлений реалізацією громадянами права на соціальне забезпечення. (з навч. літ.)
лінгв.
Стос. до імператива (у 2 знач.).
Приклади
- Одним із проявів вокатива є його використання в складі імперативних конструкцій із дієсловами у формі другої особи. (з наук. літ.)
- В імперативних реченнях вокатив має семантику потенційного, а не реального суб'єкта дії. (з наук. літ.)
- Майже кожне речення вміщує суб'єкт дії, за винятком імперативного, коли в ролі семантичного суб'єкта виступає особа, до якої звертаються. (з навч. літ.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.