ЩУЛИТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЩУ́ЛИТИСЯ

Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. Приклади

На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло. (П. Панч)
З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу. (Іван Ле)
Сторожі біля крамниць щулилися від нудьги. (О. Копиленко)
* Образно. Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч. Щуляться під вітром хати, блимають червоними вікнами. (Ю. Мушкетик)
Гості стояли коло порога й щулились перед таким значним кумом, неначе поприлипали до стіни та до дверей. (І. Нечуй-Левицький)
Він завжди щулиться і перед зборщиком [збирачем], і перед соцьким, і перед економом. (М. Стельмах)

Те саме, що мру́житися. Приклади

Попід тинами та по дворах вигрівалися проти сонця чоловіки в білих сорочках. Ліниві й веселі очі їхні щулились проти сонця, а мова гула спокійно й поважно. (С. Васильченко)
Очі грали і солодко щулилися. (Г. Хоткевич)

Притискатися до голови (про вуха). Приклади

Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина – і табун мов буря понесла. (М. Рильський)
Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило з нього облітало шматтями, раз у раз щулився і завзято, по-собачому, клацав зубами то в бік Романового коня, то в бік Маковейового. (О. Гончар)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.