ШВАЙКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ШВА́ЙКА

Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. Приклади

В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (І. Нечуй-Левицький)
Захар вийняв з кишені швайку, якою латав увесь день кінську упряж на стайні. (В. Кучер)
Проколює [Яким] швайкою дірку у капиці, слинить у роті кінець вшивальника, крутить його пальцями, всиляє у дірочку. (з наук. літ.)
* У порівн. По тім боці Твердиня й дзвіниця, Мов та швайка загострена, Аж чудно дивиться. (Т. Шевченко)
Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну..; ніс гострою швайкою схилився униз, а підборіддя кривим шилом піднялося вгору. (Панас Мирний)
[Мотря:] Язик у тебе, мов швайка. [Марко:] Та й ти не полізеш у пазуху за словом. (З. Мороз)

Народна гра, що полягає в киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі. Приклади

Чужі [чужа] дітвора, власно [власне] мухи, Надвір летять попустовать [попустувати]; Давай в опуки, швайку грать! Геть чоботи! Геть і кожухи! (О. Бодянський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.