ЧУТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЧУ́ТИ

кого, що. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. Приклади

Серед тиші ночі чути було дуже виразно, як горілка стиха булькотіла з барильця, вливаючись у пляшку і шелестячи по боках скла. (І. Нечуй-Левицький)
– Засни, засни, мій синочку, Малая дитина! – чує він, наче крізь сон, чийсь любий голос. (Панас Мирний)
Він знов бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки... (М. Коцюбинський)
Черниш, повторюючи команди на вогневій, кричав щосили, але обслуги, хоч були поряд, ледве чули його за суцільним гуркотом. (О. Гончар)
На голоси з суміжної кімнати з дитиною на руках вийшла Докія Петрівна, – чула, знати, розмову. (А. Головко)
Тимко, приглядаючись, ступив до незнайомого. – Джмелик?! Звідки ти? – Закрий двері, щоб домашні не чули. (Григорій Тютюнник)
Тиша. Навіть чути, як жолудь, токуючи по гілках, падає на кореневища, коником одскакує од трави і зручніше припадає до землі. (М. Стельмах)
Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний)
На селі не співали дівчата, чути, реготались: у морозному повітрі аж сюди лунко їх голоси. (А. Головко)

Мати слух. Приклади

Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. (Л. Глібов)
Дорош справді зрозумів, що він не тільки чує, а й говорить. (Григорій Тютюнник)
Враз – повен невтоленної жаги – Він [Бетховен] стрепенувсь, орел, ще не добитий. Він чув, він чув! (М. Рильський)

від кого, що. Мати які-небудь дані, відомості про кого-, що-небудь, знати про кого-небудь із розмов, чуток і т. ін. Приклади

Чути було, що там збирається ярмарок. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей. (Т. Шевченко)
Я ще перед постом чула, що наймичка від неї відійшла. (Панас Мирний)
Думка її уперто працювала в одному напрямку: вона пригадувала все, що чула в дитячих літах про відьом. (М. Коцюбинський)
* Образно. Як вечір рожевий на землю злетить, Я вийду самотній у гай. .. Шептатимуть казку чудову листки, Ту казку, що чули від хмар. (М. Рильський)

кого, що, також із спол. як, що і т. ін. Те саме, що відчува́ти 1–3. Приклади

Вона чула, як у грудях забилось серце, як її руки й ноги неначе охололи. (І. Нечуй-Левицький)
Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях, стиснув панцира міцніше, аби кров затамувати. (Леся Українка)
Я муку чую... (М. Старицький)
В голову прилила кров і чути, як дзвеніла в жилах, у голові. (А. Головко)
Вона, вишиваючи, милувалася узором, колола до крові пучки, та не чула болю. (Григорій Тютюнник)
Чую в тих мелодіях гаряче кохання людського серця, щастя, любові... (І. Нечуй-Левицький)
Так освоївся з Римом та й взагалі з Італією, що чую себе зовсім вільно, розмовляю, розпитую і не блуджу. (М. Коцюбинський)
Любо їй було чути себе загальною пестійкою. (Г. Хоткевич)
Дівчина чує на собі довгий погляд парубка, мимоволі червоніє, щулиться. (М. Стельмах)
Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою. (М. Коцюбинський)
Я й досі чую рідних рук ласкавий дотик. (В. Сосюра)
Доки йшли [втікачі] цим лісом, стежку чули під ногами, а вийшовши на відкрите місце, загубили її. (В. Гжицький)
[Хвора:] Сумний був час; товариші мої Пішли у військо, кликали й мене. Та я в собі тоді не чула сили. (Леся Українка)
Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. (Номис)
Мар'ян не встиг увернутися від удару. Чуючи свою смерть, він охопив руками голову, пригнувся. (М. Стельмах)
Велика, досі незнана відповідальність – чув – лягає йому на плечі нещадним тягарем. Його аж гнув той тягар. (О. Гончар)
* Образно. Чорні гори залляли долини, як велетенська отара. Вони вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби. (М. Коцюбинський)
Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай зелений цілують-милують? (П. Тичина)

Виявляти, розпізнавати, знаходити кого-, що-небудь за допомогою органів нюху. Приклади

Спершу оступав гай шлях, і їдучи вони чули пахощі гаєвих [гайових] квіток, потім гай наче разом знявсь і по обох боках висить голе каміння. (Марко Вовчок)
Коні насторожено стригли вухами, чули вовків. (З. Тулуб)
Десь іздалеку замукала корова. “Худоба кров чує”. (М. Стельмах)
Пташина “чує людський дух”. (Григорій Тютюнник)
Аж прискорив ходу Давид. Недалеко вже. Навіть уже чути бруньковий дух од верб понад ставом. (А. Головко)
Не хочеться й воликам додому, Бо чують доріженьку до Дону. (Я. Щоголів)
Конята весело форкають, дядько Баран заспівує свою безконечну пісню – всі вони чують веселу, бажану домівку... (Ю. Збанацький)
Не забивай баки: чого від тебе димом чути? – Дим ви принесли в мою хату, – сміливо відказав Левко. (М. Стельмах)

у знач. присл. Чутно, видно. Приклади

А де ж дитина? Побі[г]ло десь. Шукає сина Та плаче мати. І не чуть, Де ділося. (Т. Шевченко)
[Марія:] Здрастуйте, мамо... А Павло? Не чути Павла? Не повернувся Павло? [Ганна:] Вдома. (О. Довженко)
Уляна тривожно позирала у вікно. Йоньки не чути і не видно. (Григорій Тютюнник)

у формі 2 ос. теп. ч. чу́єш, чу́єте і рідко мин. ч. чув. Уживається для підкреслення сказаного, звернення уваги на кого-, що-небудь. Приклади

– Прощай же! швидше убирайся. Обіцянки не забувайся. Бо послі [після], чуєш, нічичирк! (І. Котляревський)
– Ну, годі плакати, Сашо, чуєш? Поплакала й досить... (О. Довженко)
Нам треба миру – чуєте, неситі? – Усім, хто сіє, хто будує, – всім! (М. Рильський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЧУ́ЛО

Присл. до чу́лий. Приклади

Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом. (В. Сосюра)
Короткозорість привчила .. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника. (Ю. Шовкопляс)
Глянь, у хлопця в кашкеті крислатім чуло пальці лягли на баян. (В. Сосюра)
Всі кинулись чуло вітать, обнімать Товариша-друга востаннє. (М. Старицький)
Злізла [Мотря] з печі, впала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася. (Панас Мирний)
Веселим холодком війнуло, П'янким, як спирт, дзвінким, як мідь, І серце радісно і чуло Від пахощів грози бринить. (М. Бажан)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.