ЧАРІВНИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЧАРІВНИ́Й

Який має магічну силу, є чарами (у 1, 2 знач.). Приклади

Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку. (Леся Українка)
Чаклувала баба, готувала воду .. чарівну. Старечими губами промовляла якісь слова незрозумілі. (А. Шиян)
– Зілля, що дам я тобі, чарівне. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
Володимир не відповів нічого, лише вибрав місце для палацу, поклав яблуко на землю і чарівним прутиком постукав. Помалу, помалу – із яблука виріс діамантовий палац. (В. Королевич)
Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки, – все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини. (Леся Українка)
Жайсак сяяв. Йому здавалося, що малюнок – це чарівний талісман, який допоможе йому одружитися з Кульжан всупереч усім перешкодам, всупереч злій долі. (З. Тулуб)
Фантазіє! Ти – сило чарівна, Що здобувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі. Здобула мертвих з вічного їх сна [сну]. (Леся Українка)
Якось різко й потужно згадав він усі свої статті, лекції, всі вечори напруженої роботи, свої ретельні плани, чарівний дух лабороторії [..]. (В. Підмогильний)

перен. Надзвичайно, дуже гарний; чудовий. Приклади

Прут задивився в ясні очі [дівчини], і йому здалося, ніби вся краса і велич карпатських гір злилися в них, глибоких і чарівних. (з переказу)
Тут місячні ночі чарівні, ще кращі, ніж в Криму. (М. Коцюбинський)
Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить. (М. Старицький, II)
У вузенькій напівзабутій вуличці, що йшла від луків, на нього зеленим дощем спадала молоденька листва плакучих верб, але ні вона, ні чарівна, як намальована, вуличка не розвеселили парубка. (М. Стельмах)
Маруся літала на проталих стежечках, весело поплюскуючи гарними своїми чобітками. Зупиниться на хвильку, набере повні груди гірського чарівного повітря – і мов крила від того виростають! (Г. Хоткевич)
Тройзілля сприймалося як трава з магічними, а отже, цілющими, чарівними властивостями. (із журн.)
Сріблистий місяць тихо Чарівне світло лив на сонну землю. (І. Франко)
Приколисаний чарівною тишею, свіжістю води і лугу, Тимко був настроєний на думи і згадував тепер тільки те, що було близько його серцю. (Григорій Тютюнник)
Що то за сон був, чарівний, незабутній! (О. Гончар)
Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі, із тисячею найрозмаїтших отих своїх витівок. (Г. Хоткевич)
Перед ним красні мрії снуються легенько, Невиразні, але чарівнії. (Леся Українка)
Починаються місячні ночі – час безумства природи на Капрі. Кажуть, що це чарівна картина. (М. Коцюбинський)
Бажав би я, мій рідний краю, .. Щоб велич простого народа [народу] Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі. (П. Грабовський)
Чарівні були обличчя [дам], Тільки трошки безсоромні. (Леся Українка)
[Xмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук)
І збентежений Плачинда замовкає. Йому б хотілося, щоб така, з чарівними слов'янськими рисами обличчя, дівчина соромилась, паленіла і мовчала перед ним – це справжній тип української молодої. (М. Стельмах)
Вона попросила розказати що-небудь про Радянський Союз. – Я ж про нього нічого, зовсім нічого не знаю, – з чарівною одвертістю призналася вона. (В. Собко)
– А тобі чого тут треба? – Працювати, – сказав він коротко і знову усміхнувся з такою чарівною щирістю, що бригадир-механік пом'якшав. (І. Багмут)
І вже не Тетяна, а його молода красуня мати співала йому чарівних пісень. (О. Довженко)
Соловейки ж ті маленькі Були ніби нам раденькі: Чарівними голосами Щебетали мов із нами. (І. Манжура)
Кряж поклав ножа, витер рукавом сопілку і заграв. Просто дивно, як можуть линути такі чарівні звуки з дерев'яної палички. (М. Зарудний)
* Образно. В душі піднімавсь якийсь чудовий, солодкий смуток, і серце од того смутку билось палкіш, водно з чарівною музикою природи [..]. (С. Черкасенко)
Шевченко ніколи й нічого не перекладав. Проте він віддав своє вогненне, своє чарівне перо двом уривкам із “Слова”. (М. Рильський)
Кликали читати і в хати .. Запрошували і слухали до півнів. Ото так упадали розбуркані люди біля вогненного “Заповіту” і чарівного “Сорочинського ярмарку”. (О. Ковінька)
Він [Т. Г. Шевченко] захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лермонтова, насолоджуючись їх музикою, і стискав кулаки, пригадуючи трагічний кінець поета. (З. Тулуб)
Чарівне слово Шевченка і до сьогоднішнього дня найпрозоріше в нашій літературі. (із журн.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.