УМОВЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

УМОВЛЯ́ТИ

також із прямою мовою, додатковим підрядним реченням, інфін. або чим, рідко на що. Переконувати кого-небудь, схиляючи до чогось. Приклади

Всі вмовляють [Олесю] та просять: – Не йди за кріпака, не йди! (Марко Вовчок)
Треба було довго вмовляти його [Василька], поки він згодився на вмивання та на чесання. (Б. Грінченко)
На превелику силу одному знайомому Мирного вдалося узяти рукопис з цензури і умовити, щоб авторові не чинили халепи. (М. Коцюбинський)
– Віддайте за мене Христину. Олена зітхнула: – Що ж тобі, Левку, відказати? Я з радою душею віддала б свою одиначку за тебе.., але як тепер віддаси? – А ви її умовте і словами, і сльозами. Ви ж рідна мати! (М. Стельмах)

перев. недок. Заспокоювати, утішати словами. Приклади

Обійма [Тишко] її та все вмовляє: – Не журіться, мамо, не плачте, Семенко вернеться. (Марко Вовчок)
Як мати не вмовляла його, як не пестила – не змогла упинити. (Панас Мирний)
– Ну, нічого, у вас багато знайомих, кого-небудь знайдете, – почала я вмовляти її, коли завважила, що вона мене не слухає, а дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом. (Леся Українка)
– Заспокойся, Доринко, – вмовляв дівчину Андрійко. (І. Цюпа)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.