ТИЦЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ТИ́ЦЯТИ

без прям. дод., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь. Приклади
  • – Маєте! – гукав Горовиць, тицяючи пальцем жирні рядки тісного набору прокламації. (Ю. Смолич)
  • Не зважав [Мамай] і на Песика Ложку, що тицяв носом у коліно. (О. Ільченко)
  • Геннадій од жаху витріщив очі і тицькав пальцем у дзеркало: – Це я чи не я? (І. Волошин)
  • Варава підійшов до стіни, бережно тицьнув пальцем в шматок старого, аж побабченого оксамиту, в який було вшито шістнадцять наконечників стріл. – Ось кого можна героєм назвати. Шістнадцять ворожих стріл попало в тіло козака!.. (М. Стельмах)
  • Він тицьнув кілька разів своїм сукуватим костуром у землю і знову звернувся до молодиці. (Д. Ткач)
кого, що. Різким або недбалим рухом подавати, віддавати щось кому-небудь. Приклади
  • Він тицяв їх [склянки] в руки жінкам. (М. Коцюбинський)
  • Зять тицьнув Марії до рук дитину й подався вулицею. (Ю. Яновський)
  • Він мовчки тицьнув Гречаному газету. (П. Панч)
  • Коли дітей вдалося попритуляти, пані тицяла пакунки і все квоктала. (О. Кундзич)
  • Вхопила [Олександра] полумисок з стравою та тицьнула його під лаву; потому всунула в піч пляшку з горілкою і хліб. (М. Коцюбинський)
без прям. дод., чим. Різким рухом показувати, вказувати на кого-, що-небудь, кудись. Приклади
  • Він навіть підняв ціпок і, трясучи ним, тицяв в напрямку стайні. (М. Коцюбинський)
  • – Я он того мишастого вловлю, – тицьнув пучкою [козак] на верболіз, де никав чи то турецький, чи козацький неосідланий кінь. (С. Добровольський)
  • Дід батогом показує на небо і пояснює, як він без годинника знає, коли північ, а коли зоріти має. Бабуся сердилася і кричала на дідуся: мовляв, не тицяй батогом у небо, бо рука тобі скривиться! (М. Томчаній)
що. Підносити, наближати що-небудь до когось рвучким рухом (звичайно для того, щоб привернути увагу). Приклади
  • Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку. (М. Коцюбинський)
  • Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: “Оце читав?”. (Д. Бедзик)
що і без прям. дод., чим. Бити або штовхати різким рухом. Приклади
  • І вже тоді тицьнув [Пауль] мене кулаком під ніс так, що четверо моїх зубів упали в один бік, а сам я – в другий... (С. Журахович)
  • Злегка, не боляче тицьнув [Григорій Іванович] коневі носком чобота у живіт. (Ю. Смолич)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.