СТИД

Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін.; сором. Приклади

Хто знав стид, той має й совість. (прислів'я)
Шумінська ніколи не може собі того дарувати й нагадати без стиду, як одного разу в нервовому роздратуванні видерла у дочки якусь новісіньку книжку й подерла на дрібні кусники. (Н. Кобринська)
Що діяти? вічну я маю В душі боротьбу: Грішу – а тоді почуваю І стид, і журбу. (А. Кримський)
Величезним зусиллям акторської волі я перемагаю свій стид, своє бажання зникнути, тут же негайно і назавжди провалитися крізь землю. (Ю. Смолич)
Спускалася, скільки могла; сорочка зачепилася за гачок віконниці й піднялася. Маруся висіла гола. Жах і стид обхопили її. (Г. Хоткевич)
Вона подумала, що задихнеться від стиду, якщо той [Завадка] набереться нахабства заговорити до неї у присутності матері. (Ірина Вільде)

Становище, поведінка і т. ін., що ганьбить кого-, що-небудь; ганьба, безчестя. Приклади

– Чи довго будете казитись [боги] І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (І. Котляревський)
Бодай ті діти не росли, Тебе, святого, не гнівили, Що у неволі народились І стид на тебе понесли. (Т. Шевченко)
Як раб заляканий, пригнутий, Клену свій жереб я тоді, І байдуже несу, закутий, Життя в неславі та стиді. (П. Грабовський)

у знач. пред. Те саме, що сти́дно. Приклади

Тут всіх учила [Камерта], .. Що сором Турна видавать; Стид всім стоять, згорнувши руки, Як згине Турн. (І. Котляревський)
– Тепер чесному чоловікові стид мішатись між сі розбишаки. Перевернулись тепер уже кат знає на що запорожці. (П. Куліш)
Радять [одрадяни]: – Знаєш що, Марино? .. Наряджай і дочку та йдіть [до панича] разом .. Вона в тебе така, що не стид показатися. (Панас Мирний)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.