СПОБІГАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СПОБІГА́ТИ

кого, що. Настигати кого-, що-небудь; доганяти. Приклади

* Образно. Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський)
[Роман:] Мало не щонеділі бачу її в церкві, а ще ні разу не спобіг її так, щоб перестріти та поздоровкатись. (М. Кропивницький)
– Уб'ю, як спобіжу в лісі, бо не лізь, – казав він [лісничий] спершу, поки був молодший і люди не знали гаразд його вдачі. (Л. Яновська)
На розпити, де Тимоху спобігти можна, сказали, що в караульному приміщенні. (А. Головко)
І батька жалувать не стану, Як на крадіжці спобіжу. (І. Манжура)
– Задумує [Яків] уже земляний млин будувати .. Спобіг десь якогось німця. Той і нагадав йому про земляний млин... (Панас Мирний)
– Світ широкий – десь спобіжиш ласки в чужих людей, коли не догодив рідному батькові!.. (Л. Яновська)
[Антон:] Коли ж то буде? [Оришка:] Як тільки спобіжу таку годину, що вони [батько] не будуть сердиті!.. (М. Кропивницький)

кого. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя, хворобу і т. ін.). Приклади

[Суховій:] Про те, що повинно козака спобігти, краще мовчи, бо того не обминеш і не одвернеш. (М. Кропивницький)
Вона, як, може, ніхто в селі, знала, що Гната спобігло велике родинне горе. (І. Вирган)
Тільки простелились на кручах перші зелені шовкові килимки, як спобігло нове лихо. (Л. Юхвід)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.