СПАЛАХУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

СПАЛА́ХУВАТИ

тільки 3 ос., чим і без дод. Раптово і швидко загорятися яскравим полум'ям; займатися. Приклади
  • Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують. (Г. Хоткевич)
  • Під час старту [космічного корабля] паливо спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків атмосфер. (з газ.)
  • Оце спалахне віхоть, – ясний світ пробіжить по хаті, заграє на чорних шибках вікон. (Панас Мирний)
  • Спалахнула дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі, щоб людям було видко на вулицях. (П. Кочура)
  • Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго – спалахне та й погасне скоро. (А. Головко)
  • Скільки разів траплялось, що з малої іскри спалахувала й буяла велика пожежа. (С. Скляренко)
  • Полум'я спалахнуло здоровими язиками. (І. Нечуй-Левицький)
  • Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра. (М. Коцюбинський)
  • Одна з бомб влучила в відсік, де були димові шашки, і судно оповилося димом, на палубі теж спалахнула пожежа. (О. Гончар)
  • Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі. (М. Томчаній)
тільки 3 ос. Починати світити, світитися, сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло. Приклади
  • В царському дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. (Леся Українка)
  • В безхмарну погоду часто в небі спалахує напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво. (з навч. літ.)
  • Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром. (І. Микитенко)
  • Спалахують фари, і сіється сніг... (І. Нехода)
  • Ось спалахнула сліпуча блискавка. (А. Шиян)
  • Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли. (О. Донченко)
  • Спалахнула ракета, дерева шарахнулись врозтіч. (Григорій Тютюнник)
  • Сліпучі спалахи залили небо, що гурчало і спалахувало безнастанно. (К. Гордієнко)
  • Небо спалахнуло на коротку пору й засвітило пахучими квітками степу й тихими млиновими каганцями. (М. Івченко)
  • Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги. (І. Цюпа)
  • Схід спалахнув. І померхнули зорі останні. (П. Дорошко)
  • У вікні було світло, воно спалахувало нерівно, певно горіло в печі. (Леся Українка)
  • Над далекою шахтою спалахували відсвіти багрового полум'я. (О. Донченко)
  • За шибками багатих будинків вже спалахували і сяяли тріпотливими вогниками величезні, під саму стелю, різдвяні ялинки. (З. Тулуб)
  • Київ уже спалахував святковими ілюмінаціями Першотравня. (І. Цюпа)
  • Місто раптом спалахнуло нам назустріч рясними разками тьмяних у смерканні електричних огнів. (Ю. Смолич)
  • Попереду знову спалахує постріл, потім кілька пострілів зразу. (С. Голованівський)
  • Стріляли міномети. Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці. (Григорій Тютюнник)
  • Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч. (Леся Українка)
  • На риштованнях спалахують цвяхи. (М. Бажан)
  • Гривеник срібною плямочкою спалахнув на сонці, упав на гальку. (В. Собко)
  • Спалахували над його [Львова] кварталами червоні прапори. (І. Цюпа)
  • Між блискавкою і громом Кущ калиновий спалахнув. (І. Вирган)
тільки 3 ос., чим і без дод. Починати блищати під впливом якихось почуттів, переживань (про очі). Приклади
  • Коли Вогневик говорив, очі його спалахували, на тонких губах грала посмішка. (Ю. Збанацький)
  • Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули, як вовчі. (М. Коцюбинський)
  • В примутнілих очах йому спалахували злі іскри. (О. Копиленко)
  • Раптом у зіницях Арсенія спалахнули хитруваті вогники. (О. Ільченко)
  • Лице, яке скоріш би пасувало монаху, а не сердюку його гетьманської мосці. В карих глибоких очах спалахнув блиск. (Г. Колісник)
тільки 3 ос., перен. Раптово виникати, починатися, інтенсивно розвиваючись. Приклади
  • Спалахували сміх, вигуки. (І. Сенченко)
  • Слово за словом, і між ними вже спалахує чвара. (О. Гончар)
  • За одну хвилину на кордоні спалахнув бій. (Ю. Збанацький)
  • Перед світанком стрілянина спалахнула з новою силою і потім притихла. (І. Багмут)
  • В Баку спалахнула спровокована царизмом кривава татаро-вірменська різня. Підступно пролита кров переповнила чашу народного терпіння. (М. Олійник)
  • Події спалахнуть, .. застрибають так швидко, як ото кінострічка. (Т. Масенко)
  • Кохання спалахнуло несподівано в її палкій істоті. (Ганна Барвінок)
  • [Хвора:] В мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов. (Леся Українка)
  • В ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати. (Ю. Яновський)
  • Раптом спалахнула в ньому гірка образа. (І. Микитенко)
  • Жаль торкнув Івана, у грудях спалахнуло .. До грудей притиснув [жінку], як своє щастя. (С. Васильченко)
  • Раптом рвучко звів [Митько] голову..: така несподівана й блискуча спалахнула у голові думка. (А. Головко)
  • У свідомості [Гаркуші] спалахнула холодна блискавка: “Листа читати не варто”. (Л. Дмитерко)
  • В цю мить у його голові, нехай і кволо, ніби іскорка в затухлім жареві, спалахнула надія на покуту перед товариством, вернула до життя. (Ю. Мушкетик)
  • Раптом у голові спалахнуло .. – а чи не від Левка часом звістку якусь передасть панотець? (І. Цюпа)
чим, від чого, рідко з чого і без дод., перен. Раптово пройматися якимсь сильним почуттям; сильно збуджуватися, дратуватися, гніватися (про людину). Приклади
  • Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа. (Леся Українка)
  • Більше цікавив Гайсина другий Рогач. Спалахує, як сухі дрова. (П. Панч)
  • [Петро:] Як я накриво слово сказав, то ви зараз і спалахнули. (Панас Мирний)
  • Гнівом спалахнув гордий боярин. (І. Франко)
  • Вона почула знайомий спів і зрозуміла. І раптом спалахнула злістю: недобра радість наллялась їй в серце. (М. Коцюбинський)
  • Корній спалахнув з гніву і почав лаяти дочку. (Б. Грінченко)
  • Вона вся спалахнула цікавістю. Це ж либонь таємниця доктора Гальванеску от-от має їй відкритися. (Ю. Смолич)
  • – Я клопотатимусь. Я доб'юся... Тут є хороші, чесні люди, – І спалахнув він весь бажанням одразу діяти. (З. Тулуб)
  • – Відступати? – Боженко спалахнув від обурення. (О. Довженко)
  • Гафійка спалахнула. – Брехня! То люди брешуть. Він нічого не крав. (М. Коцюбинський)
  • – Як міг ти таке сказати? Як повернувся в тебе язик на такі речі? – спалахнула Ганна Михайлівна. (Л. Яновська)
  • – Замовчи! – спалахнув Дорош, гнівно блиснувши окулярами. (Григорій Тютюнник)
  • Він рвучко ступив крок, аж до самого краю помосту, і раптом спалахнув натхненним словом над глухим шумом на майдані... (А. Головко)
чим і без дод., перен. Раптово вкриватися рум'янцем, червоніти (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.). Приклади
  • Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду. (І. Нечуй-Левицький)
  • Лобода на мить спалахнув барвами сорому. (Іван Ле)
  • – Я ще, здається, вашого хліба не переїла, – мов півонія спалахне Зося. (М. Стельмах)
  • – Оце тобі на та радуйся! – спалахнув лицем Хома і ще нижче опустив голову. (Григорій Тютюнник)
  • Тамара, коли подала мені руку, спалахнула рум'янцем. (Я. Гримайло)
  • Її щоки спалахують, як мак, потім бліднуть, погасаючи. (Ю. Яновський)
  • Він міркував. Час од часу його обличчя спалахувало. (Олесь Досвітній)
  • Її очі засяли; личко спалахнуло рум'янцем. (Марко Вовчок)
  • Обличчя його раптом спалахнуло, він аж засяяв з радості. (І. Микитенко)
  • У Васі спалахнули .. вуха. Він розгублено дивився на свій план. (Ю. Збанацький)
  • Зла фарба спалахнула на її пещених щоках. (М. Стельмах)
  • Павлусь посміхнувся, і на щоках його спалахнув легкий рум'янець. (О. Донченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.