СКОВУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Виготовляти куванням; виковувати. Приклади

Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли. (з казки)
Наш коваль все кує Та співа – додає: – Хто був на світі всіх розумніш? – Хто скував перший ніж. (П. Грабовський)
По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків. (О. Ільченко)
Вже коли скує дід Півень воза, то це не віз, а танк! (О. Донченко)
Розпочнемо ж, браття, Сю пісню завзяття Від старого Володимира До теперішнього Ігоря, Що розум свій із сили скував. (Панас Мирний)
Що недавно бачив [Прокіп] у мріях, тепер здійснилось .. Не буде більше бідних і багатих, земля всіх нагодує. Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали. (М. Коцюбинський)

Надівати, накладати кайдани на кого-небудь. Приклади

Прийшла з великим криком .. місцева поліція, скували першого бойка, .. пов'язали ще кільканайцять [кільканадцять]. (С. Ковалів)
Два дні пізніше прийшли в село жандарми, вломилися до Мартинчуків, скували Марічку і забрали в місто. (Ірина Вільде)
Пішов [Помпілій Нума] любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши [спочиваючи], Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян. (Т. Шевченко)
Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради, Що країна прийняла! (П. Грабовський)

перен. Позбавляти можливості рухатися або обмежувати її; заважати, перешкоджати легкості, свободі рухів. Приклади

Щорс не хотів сковувати рух свого загону колією залізниці, він хотів, щоб його загін пересувався легко і в будь-якому напрямку. (С. Скляренко)
Непрохідна грязюка сковувала рух танків. (з газ.)
Спека ще не сковує рук, ще не розіллялася доокіл. (Є. Гуцало)
Тільки коли він вступив у сіни і глянув на сходи, по яких збігав позавчора, .. – згадки линули на нього холодною водою і скували вільність рухів. (М. Коцюбинський)
Біль і повна фізична безпорадність знову скували його на ліжкові. (Л. Смілянський)
Владний погляд сковує його, якесь незвичайне тепло охоплює всю істоту. (А. Хижняк)
Холодний вітер сковував усе тіло, холодив груди. (Ю. Збанацький)
Переляканий підвівся [Никифор], хотів схопитись на ноги. Але не схопився, бо страх скував тіло, одібрав мову... (С. Скляренко)
Помітивши бійця, старий мовби прокинувся з глибокої задуми, що скувала його всього. (О. Гончар)

перен. Позбавляти можливості вільно діяти; перешкоджати свободі дій, прояву, вираженню чого-небудь. Приклади

Хтось між ними був зайвий, і це сковувало вільну мову. (О. Гуреїв)
Перший сумнів, що закрався Павлові в голову, почав усе далі рости, поступово сковувати його думки і вчинки. (В. Кучер)
Безсила лють скувала волю Віктора. (Іван Ле)
Партизани України сковували значні сили противника, зривали своєчасне перекидання німецьких військ на фронт. (з публіц. літ.)

перен. Щільно оточувати, охоплювати з усіх боків кого-, що-небудь. Приклади

Здається, тиша навіки скувала бір, і вже сумні тіні, немов з нудьги, затіяли свою довічну, німу гру... (С. Васильченко)
Біля Запоріжжя Дніпро вже скували бетоном, і хвиля його вдень і вночі крутить потужні турбіни. (В. Собко)
Похнюпившись, стояли пани навколо кафедри, і глибоке мовчання скувало юрбу. (З. Тулуб)
Важка посуха скувала увесь степ, обгорнула палючим жаром весь південь. (В. Кучер)

перен. Робити твердим, заморожуючи; вкривати льодом (річку, озеро і т. ін.). Приклади

Морозець сковував грязюку. (В. Собко)
Морози все дужче сковували Дніпро. (С. Скляренко)
Люті морози скували землю, прикрили її снігом глибоким. (Панас Мирний)
Зима випала рання, мороз давно скував болота і малі річки. (В. Гжицький)
Холодом скувало калюжі, і блискуче струп'я лунко тріщало під ногами. (І. Цюпа)

СКО́ВУВАТИ