СИН — ТЛУМАЧЕННЯ

СИН

Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Приклади
  • Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син! (прислів'я)
  • Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї. (Т. Шевченко)
  • [Іван:] І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер. (М. Кропивницький)
  • Захоплений прикладом батька, син і собі почав студіювати підручники з хімії й допомагати батькові в дослідах. (Ю. Шовкопляс)
  • – Що се задумався, сину? – спитаю. (Марко Вовчок)
  • – Питки хочеш, сину? – спитався, підійшовши, Грицько. (Панас Мирний)
  • – Сину, – обізвалась Наумиха, – не сумуй, не гризись... (М. Коцюбинський)
  • Обводить очима Дем'ян Петрович присутніх, вихваляючись, як завжди, своїми, синами-соколами. (Є. Кротевич)
  • – Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити. (Ю. Яновський)
  • Схилитись на плече І думати, що поруч Ще стільки літ іти, Ростить синів-орлів. (Л. Забашта)
перев. мн. Нащадки, молоде покоління. Приклади
  • Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись. (Т. Шевченко)
Ласкаве звертання літньої або дорослої людини до молодого за віком чоловіка, юнака, хлопчика. Приклади
  • – Посидь же, сину, тут, а я зараз, – сказав дід, – потюпав у курінь і зачинивсь. (Панас Мирний)
  • – Добрий вечір, дідусю, – каже парубок, підходячи. – Добрий вечір і тобі, сину. (Г. Хоткевич)
  • Старі солдати звали його сином, А ми, молодші, просто Петрусем. Йому було неповних двадцять років. (Г. Бойко)
заст., перев. у звертанні. Людина чоловічої статі щодо свого духівника або особи духовного сану. Приклади
  • [Єпископ:] Не трать одваги, сину, сповідайся з гріха таємного. (Леся Українка)
з означ., заст. Людина чоловічої статі, що виступає як представник певного суспільного стану. Приклади
  • Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик. (І. Франко)
  • [Юхим:] Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М. Кропивницький)
  • – Хто ти такий, легеню? – питала Маруся. – Я? Газдівський син. (Г. Хоткевич)
Людина як уродженець, житель якої-небудь країни, місцевості, представник якоїсь національності. Приклади
  • Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів. (І. Котляревський)
  • Руку ту, що ще ні разу не схибила в смертельній грі, я тисну синові Донбасу під рев крицевий угорі... (В. Сосюра)
  • Хай живе в віках великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко! (О. Корнійчук)
  • Тільки справжні сини гір, волелюбні предки могли залишити в спадщину онукам такий буйний і гордовитий танець! (Т. Масенко)
  • – Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку. (П. Куліш)
  • – Я – син, – гримлять врочисті голоси, – Син трудового славного народу. (М. Бажан)
  • Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський)
  • Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів Костюшка йдуть нестримані полки. (В. Сосюра)
  • Поет насамперед – людина, потім громадянин своєї землі, син свого часу. (з публіц. літ.)
  • Ми – правда і щастя солдати, сім'ї трудової сини. (В. Сосюра)
  • Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яне стали Добрими братами, І синами сонця правди. (Т. Шевченко)
  • [Єпископ:] Геть, відійди від мене, сине тьми! (Леся Українка)
перен., розм., рідко. Тварина чоловічої статі стосовно своїх батьків. Приклади
  • Мені рекомендують Паву [собаку], поважну матрону, і її другого сина. (М. Коцюбинський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

СИ́НІВ

Прикм. до син; належний синові (у 1 знач.). Приклади
  • Покинула [вдова] знову хату, Синову господу. (Т. Шевченко)
  • Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову. (Панас Мирний)
  • Синові діти здавались дрібними. (М. Коцюбинський)
  • – Цить, сестро, бо й я голодна, – обізвалась Балабушиха, – буду довго пам'ятати синове весілля. (І. Нечуй-Левицький)
  • Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. (В. Симоненко)
  • Заклопотана, вона забула за поведінку синову, рукою махнула на думи свої невеселі. (Г. Косинка)
  • Коріння синового характеру лежить у минулому батьків. У їх любові. У вірності. (І. Муратов)
  • Душею вловив синів неспокій, десь серцем збагнув і причину його. (Ю. Мушкетик)
  • Клим у задумі слухав синову річ. (К. Гордієнко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.