РОЗПИНАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗПИНА́ТИ

У давнину – карати на смерть, прибиваючи цвяхами руки й ноги до хреста. Приклади

Як розпинать його вели, Ти на розпутії [розпутті] стояла з малими дітьми. (Т. Шевченко)
– Це ті, яких у топках паровозів Палили, розпинали на хрестах. (П. Воронько)
[Публій (до Хуси): ] Чим ви бавите народ? Ні .. цирку, ані театру навіть! Вряди-годи когось там розіпнуть – ото і все? (Леся Українка)
* Образно. Я бачив усе. Перед моїми очима розпинали на мученицькому хресті всю Європу. (П. Загребельний)

кого. Класти, тримаючи за руки й ноги. Приклади

Зняли з сердешного Івана мундир, вхопили два москалі за руки, розіп'яли і почали дубасить [дубасити]. (О. Стороженко)

що, розм. Розгорнувши, розправляти, розтягати що-небудь складене, згорнуте. Приклади

Він шарпнувся, штовхнув одного помічника кулаком, а другого, що розпинав його штани, коліном у груди. (І. Франко)
– А яка оце в тебе хустка? – сказала .. Марія і розіп'яла здорову хустку просто вікна. (І. Нечуй-Левицький)
* Образно. Вечір стелеться синь-димком, Розпина голубу завісу Понад вибалком, дубняком. (Я. Шпорта)
Був він [Опанас] схожий на той кожух, що на городі на дрючках розпинають, щоб горобців лякати. (Грицько Григоренко)
– Розіпнули [солдати] нашвидку намети. (О. Гончар)
На широкій леваді розіп'яв своє латане шатро бородатий циган. (С. Олійник)
Віталій склав весла, взяв на дні човна шмат .. брезентини, розіпнув, і та брезентина... враз стала вітрильцем! (О. Гончар)
– Братця! – розпинав він свої непомірно великі руки й кумедно розмахував ними в себе над головою. – Наша земля буде! (А. Головко)
Видно було чорну постать, вона розп'яла руки й притулилась до вікна. (І. Нечуй-Левицький)
* Образно. Хмари снігу .. металися серпанками сполохано на всі сторони, розпинали широко свої крила, відпирали напір дикого вихру. (О. Кобилянська)
Навіть Савка, слухаючи Петрика, широко розпинав рота в усмішку й мимоволі вибухав іноді голосним уривком, “ги-и!”. (В. Винниченко)
Старий платан розп'яв могутнє віття. (В. Мисик)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗПИНА́ТИ

кого. Катувати, мучити. Приклади

Їй здавалося, що там [у чорній] її Івася уже катують-розпинають, що тілько [тільки] вона .. й чула його голос. (Панас Мирний)
Не повісили кати Кобзаря, але вони придумали для нього ще лютішу кару – розпинати живого. (з наук. літ.)
А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують. (Т. Шевченко)
Передерій пританцьовував збоку, розпинаючи на всі заставки виставу. (Н. Рибак)

кого, що. Викликати в кого-небудь стан нервового збудження. Приклади

Коцюбинський мовчав. Що він мав сказати? Та й говорити він не мав сил. Груди йому розпинало хвилювання. (Ю. Смолич)
Та, вже ви знаєте, і злість мене бере, та й цікавість розпинає, де можна козу так заховати?! (Остап Вишня)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗПИНА́ТИ

Розв'язувати, знімати з голови (перев. хустку). Приклади

Уляна поставила відра у куток, розіпнула шаль і струсила з неї сніг. (Григорій Тютюнник)
Молодиця метнула карими очима, білу хустку розіпнула, наче жарко їй стало. (В. Кучер)
Їй стало гаряче, і вона розіпнула пальто. (О. Кобилянська)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах