РОЗКИДАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗКИДА́ТИ

що. Розставляти, простягати, простирати вільно, невимушено (руки, ноги, крила). Приклади

А на ліжку... ох, аж душно!.. Білі рученята Розкидала, розкрилася... (Т. Шевченко)
Уповайченков упав на спину, розкинувши хрестом руки. (Л. Первомайський)
І чайка на бронзі ясній завмира, Як в леті розкинувши крила. (М. Нагнибіда)
Іван Іванович розкинув руки, наче збирався летіти. (В. Дрозд)
* Образно. Зелені руки, повні білоквіту [білоцвіту], На теплу ніч розкинув сонний сад. (М. Вінграновський)
Халавка власне живо щось розповідав своїм сусідам, розкидав руками та здвигав плечима. (І. Франко)
Васильок сильно розкидав .. ніжками і радісно прискав щирим молодим реготом. (Г. Епік)
Дерево не пускає коріння вглиб, бо камінь, а розкидає коріння навкруги. (М. Коцюбинський)
Край Чорного моря чинара розкидала віти. (М. Зеров)
Один соняшник розкинув розкішний лист над огорожею й схилив важку жовту голову через тин. (І. Нечуй-Левицький)
Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт. (В. Речмедін)
Бугров ішов, потопаючи в снігу. Вітер розкидав йому поли його сірої солдатської шинелі. (І. Микитенко)
Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові, широко розкинувши поли малинового шовкового халата. (З. Тулуб)
Марія .. підбирає волосинки під капелюшок, що їх розкидає весняний вітер. (М. Хвильовий)
Замість корони – копиця волосся, Та й те у безладді вітер розкидав. (М. Коцюбинський)

що. Стелити, розстеляти що-небудь на чомусь, розпростирати, навішувати над чимсь. Приклади

На тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозі драні свитки й кожухи. (І. Нечуй-Левицький)
– Острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і – на весь сарай! (О. Гончар)
* Образно. Сплять кипариси, дрімають гранати, Ніч над землею розкинула шати. (О. Олесь)
Варавка сидів, недбало розкинувши тіло своє в плетеному кріслі, витягнувши короткі ноги. (А. Хуторян, пер. з тв. М. Горького)
Неповороткі шхуни розкинули в повітрі білі вітрила. (О. Донченко)

що. Розташовувати, розміщувати, будувати (стан, табір, намет і т. ін). Приклади

Та розвіялися тумани, сонце вийшло із пітьми, і свої могучі стани тут розкидали слов'яни, тобто ми. (М. Упеник)
Перед Великоднем прибули цигани й розкинули шатра над Бичком. (І. Нечуй-Левицький)
Джантемир-бай розкинув свій аул в неглибокій улоговині в кількох верстах від Орська. (З. Тулуб)
В кутку, де тінь і вогкість синя, – Павук розкинув павутиння. (І. Нехода)
* Образно. [1-й чоловік:] Павук, одно слово- павук! Скрізь навкруги розкидав [Бичок] павутиння, і яка б мушка чи комашка не поткнулась, зараз і заплутається. (М. Кропивницький)
Сіті із човна розкине рибалка. (Я. Щоголів)
Зустрінула [мати] рибалоньків Та й стала просити – Розкинути тонкий невід Сина уловити. (С. Руданський)

що. Робити видним кому-небудь, розкривати щось. Приклади

* Образно. Її очі раптом розкидають свою променисту безодню, готову мене поглинуть, і твердо говорять: – Твоя. (М. Коцюбинський)

кого, розм. Розподіляти кого-небудь по місцях роботи. Приклади

Розкидав Кузьма Харитонович буряководів [буряківників], кого в транспортні бригади, інших – на тік. (Я. Гримайло)
[Ліхтаренко:] А розкиньте на десять літ, то й вийде по одній копійці на десятину. (І. Карпенко-Карий)

що і без дод., розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь, про щось.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗКИДА́ТИ

Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. Приклади

Він розкидав усі речі, шпурляв чемодани, висував шухляди. (Ю. Смолич)
До ранку Дмитро вже горів і метався в жару, розкидаючи подушки й постіль. (М. Стельмах)
* Образно. Обличчя її було немов спокійне, але очі розкидали лихі іскри. (Ю. Смолич)
На шляху стояла машина, і з неї з гамором та сміхом виплигували дівчата, що приїхали розкидати гній на бурячищі. (Григорій Тютюнник)
– Дери, доню, .. Парчі й оксамити Та по Кучмані розкидай Неньці на приміти. (П. Куліш)
Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах. (І. Нечуй-Левицький)
Тимко розкидав на піску кількох дохлих рибок і раків. (О. Донченко)
* Образно. Зразу поза хатами і поміж деревами в садах являлася золота смуга, ясна, що аж за очі брала. Згодом ясність тая піднімалася вгору, розкидуючи кругом своє щедре проміння. (Б. Лепкий)
Дощі осінні, завірюхи оббивали її [хату], і ніхто не мазав ран. Як болячки розкидало по ній – навколо вікон, біля ґанку. (А. Головко)
Хома ставив ноги рішуче, злісно, як говорив, а сніг розкидав, наче коняка. (М. Коцюбинський)
Коли він знову виглянув, то побачив лише танк, що, розвертаючи землю й розкидаючи її, як корабель хвилю, уже виходив з подвір'я в поле. (О. Гончар)
Я підбіг до вогню і вже хотів ногою розкидати жар, щоб він не набирав сили. (Ю. Яновський)
Почали [Денис і Манойло] розкидати солому, топтатися по ній, – нікого не було. (Б. Грінченко)
Марко вже розкидав очерет і відкривав чорну яму, підіймаючи ляду. (М. Трублаїні)
Уже й хату розкидали І сволок з словами На угілля попалили!.. (Т. Шевченко)
О. Артемій звелів розкидати стару дзвіницю і поставити нову, гарненьку, височеньку, притуливши її до самої церкви. (І. Нечуй-Левицький)
Розкидавши першу, що трапилася йому, копицю, заліз [старий] туди по саму шию. (Григорій Тютюнник)
Мар'ян, розкидаючи людей, рвонувся вперед. (М. Стельмах)
Кілька душ накинулося на Василя, збили з ніг, але він розкидав їх із себе. (Г. Хоткевич)
Учора Йосип Васильович сказав, щоб зайшла [Тамара] за листівками. Він скаже, де треба їх розкидати. (А. Хижняк)
Він іде, неначе весь у сонці, розкидає вісті, наче спів. (В. Сосюра)
Розкидали заразу по всьому селу... (Є. Кротевич)

Кидати або класти не на своє місце, не дотримуючись певного порядку. Приклади

– Ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках... (М. Коцюбинський)

розм. Змушувати (всіх або багатьох) жити, працювати в різних місцях, далеко один від одного. Приклади

Старий з журбою зітхнув. – От війна розкидала людей. (Д. Бедзик)
Та ніхто не втішався її [яблуньки] цвітінням, а тих, що посадили її три роки тому, .. розкидала по світах доля. (І. Цюпа)

розм. Необачно, марно витрачати що-небудь. Приклади

Не розкидай харчі: зима велика, все переїсть. (Ганна Барвінок)
Говориш їм раз, говориш удруге, щоб берегли цеглу, не розкидали. (В. Кучер)
Він [батько], що розкидував грішми, за котрими вона вічно зітхала, мов половою; він, понижуваний і погорджуваний нею мужик. (О. Кобилянська)
– Ні, – думала Пріська, йдучи до Насті, – не город винен у моїй пригоді, а безталання моє. Не пропадала б я отак, не розкидала б здоров'я, не занапастила б свого віку, якби не Степан. (Л. Яновська)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗКИ́ДАТИ

Див. розкида́ти¹.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗКИ́ДАТИ

Див. розкида́ти².

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

РОЗКИ́ДАНО

Вільно, невимушено розкинувшись (див. розкида́тися² 1, 2). Приклади

Лежить розкидано Марина, забула все... (В. Сосюра)

У різних місцях, окремо один від одного. Приклади

За кілька хвилин по всьому степу, де розкидано пасли вітробалчанські хлопці, понісся наказ. (А. Головко)
Косарі в обідній час відпочивали під дикими грушами, що росли розкидано в полі, при дорогах. (М. Томчаній)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.