РОЗЖАЛОБЛЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

РОЗЖАЛО́БЛЮВАТИ

Викликати жалощі у кого-небудь до себе. Приклади
  • – Кого це так розжалоблює мій пустослов? – посмутніла тітка Христина. (М. Стельмах)
  • Бурлаки розказали про все своє горе .. і розжалобили добру молодицю. (І. Нечуй-Левицький)
  • Вештались голодні, напівроздягнені люди, навмисно виставляючи свою худизну, свої болячки, намагаючись розжалобити ситих. (Ю. Збанацький)
  • Часом вона розжалоблювала його розмовою про своє безталання. (Панас Мирний)
  • [Іван:] Кого ж ти хочеш здивувати, розжалобить своїми слізьми? (М. Кропивницький)
  • З обличчя Вадима Успенського весь час не сходила бліда винувата усмішка. Ніби він хотів нею розжалобити конвоїрів. (П. Панч)
  • Розжалобить тебе важкеє лихо, На зорі глянь, на їх нездержний рух. (Уляна Кравченко)
Виклика́ти в кого-небудь тривогу, схвильованість і т. ін. Приклади
  • Подорожанин бачить, що зацікавив хлопця, і ще більше розжалоблює: – Ну от ти, юначе, закінчив школу. Опояшуть чресла твої мечем і пошлють кров людську проливати. (Ю. Мокрієв)
  • [Секлета:] Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький)
  • – Моя мати згадала солодкі цукерки! Моя мати хоче мене розжалобити! Чуєте, хлопці?! (М. Хвильовий)
  • Він [священник] намагався розжалобити віруючих і говорив так, як, бувало, на казанні. (В. Речмедін)
  • Якимко і Штефан, ідучи побіч своїх возів, узялися розжалоблювати Івана співанками. (І. Франко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.