РОЗГУЛЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
РОЗГУ́ЛЮВАТИ
тільки недок.
Неквапливо походжати (перев. для відпочинку, розваги).
Приклади
- Весілля було пишне та бучне; молодий і молода були такі наряджені; старости у червоних шовкових рушниках розгулювали. (Панас Мирний)
- – А! Розгулюєте? – зустрів мене в фойє бадьорий, сивобородий з розкудланою по-біблійськи головою дідусь. (П. Тичина)
- Я випустив з рук свою чайку, вона задоволено стріпнула здоровим крилом, пішла розгулювати по горищу. (Ю. Збанацький)
- Натрапила [Зоя] на кошик – в нім полив'яна банька з водою, кілька окрайців хліба, на якому безпечно розгулювали мурашки. (В. Земляк)
- Захід ще не зовсім згас, було видно, як і там, на краю землі, по ще жевріючому небу розгулюють броньовики. (О. Гончар)
- Хотілося щось зробити! Таке, щоб не розгулювали стражники безкарно по Минківці, щоб знали, прокляті, що їм все одно прийде капут! (В. Минко)
- Свіжий польовий вітер грайливо розгулював по безмежних просторах, несучи з собою живильні запахи степового зілля. (С. Добровольський)
- Олена на ті посиденьки не ходила, щоб, не дай боже, не прописав хто Оксенові в письмі, що вона тут без нього розгулює та гайнує свою жіночу честь. (Григорій Тютюнник)
кого, розм.
Розважати кого-небудь прогулянкою, примушуючи забути щось прикре, неприємне.
Приклади
- Іван з Максимом перестріли його на розі Московської і, як старого товариша, покликали розгуляти солдатську тугу за чаркою. (Ю. Смолич)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.