ПРОМОВЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПРОМОВЛЯ́ТИ
що і без прям. дод.
Говорити, проказувати що-небудь уголос, часом звертаючись до когось; усно висловлювати думки.
Приклади
- І заплакала Ярина, Як тая дитина. І крізь сльози промовляла: – Покине! покине! (Т. Шевченко)
- Врешті Ахмет поплескав його ласкаво по плечах, щось бадьоро промовляючи, забрав посуд і пішов геть. (Олесь Досвітній)
- Чую я, як він із сумом промовляє твоє оплакане ім'я... (І. Гончаренко)
- Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення. Вона прийняла, подякувала і усміхнулась. (Леся Українка)
- Коли підпливали до острова, на воді неждано заспівали лебеді. – Лебедина пісня, – задумано промовив Нагорний. (М. Стельмах)
- Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк. (Леся Українка)
- – Постій, Буланий! – промовив він до коня. (Панас Мирний)
- Іван ніжно погладив голуба і промовив до нього: – Не заблудиш, Сивко? Знайдеш? (Ю. Збанацький)
- Як він томливо німував, Як пломенисто промовляв. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
- Телефон загудів після півночі. Женя почула голос Друзя .. Промовляв він, мовби нотацію читав. (Ю. Шовкопляс)
- * Образно. Научіть мене вишивки, мамо. І навчіть мене, матінко, так – Щоб з мережки живими словами Промовляли волошки і мак. (Т. Масенко)
- – Браття, – говорив далі [бесідник], – я не вмію красно промовляти, але вповім вам таку ніби казку. (Л. Мартович)
- Ми – із мармуру, ми й з деревини, Тільки ж кожен удар промовля, Що усе на землі – для людини, Бо людина сама – це земля. (М. Рильський)
- Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні. (Я. Щоголів)
- – Ваш колишній учень, Остап Житній. Пам'ятаєте? Несподівані відвідини й полковницькі погони на Остапових плечах, здавалось, промовили Докії Сергіївні більше, ніж назване прізвище. (О. Підсуха)
- Кожне тобі словечко в їй Зінько тямив, розумів і почував, бо воно йому якось до душі, до серця промовляло. Звалася та книга “Кобзар Тараса Шевченка”. (Б. Грінченко)
- Мова – зброя письменника. Мовою промовляє літературний твір до серця і розуму читача. (Ю. Смолич)
- Олександр Ферапонтович Саєнко – художник, твори якого промовляють до серця кожного, хто любить і розуміє красу. (з наук. літ.)
- На користь прогресивності Костомарова промовляє й те, що майже всі його численні монографії й дослідження публікувалися не в імператорській Академії наук. (з наук. літ.)
- На Дунаї сонце гріє, Вітер подихає, – До струни струна на кобзі Дзвонить – промовляє. (П. Куліш)
- Ну як їй скажеш про своє кохання? Він не говорив – за нього промовляли очі. (М. Чабанівський)
- Знов озивалась “дворянська кров” [Аркадія Петровича], говорив розум, промовляло сумління, по-своєму кожне, а під всім тим тліла гостра цікавість, що буде і як воно буде. (М. Коцюбинський)
що і без дод.
Виголошувати промову, тост і т. ін.; звертатися до кого-небудь з промовою, поздоровленням тощо; доводити щось до загального відома.
Приклади
- На ґанок вихожає [виходжає] І до громади промовляє Петрусь. (Т. Шевченко)
- Вже виступили Золотоноша, Миргород, Гадяч, Лубни .. Зараз з трибуни саме промовляв .. представник полтавського гарнізону. (О. Гончар)
- Декотрі сенатори промовили поздоровні промови латинською мовою. (І. Нечуй-Левицький)
- – За Січ! – промовив Тарас, високо піднісши над головою свій келех. – За Січ! – озвалися густо в передніх рядах. (О. Довженко)
- [Микита:] А хто ж бо дав вам право Від Новгорода всього промовлять? (І. Кочерга)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.