ПРИТИХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Переставати утворювати які-небудь звуки; затихати. Приклади

Вся в споминах, як в золотому шумі, Пряде [скрипка] прозору безконечну нить, І притихає, і мовчить в задумі, Щоб з силою новою забриніть. (Л. Первомайський)
Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли. Все кругом уже спало. (Леся Українка)
Стало село притихати, став із лісів вітрець повівати. (Марко Черемшина)
Притихне, спустіє незабаром Каховка. (О. Гончар)
Спершу Марта щебетала жваво й весело, але дедалі почала притихати. (Б. Грінченко)
Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені, коли враз почув, що в юрмі починає притихати. (М. Коцюбинський)

Поступово слабшати або припинятися зовсім (про які-небудь звуки). Приклади

Вітерець гладив обличчя, плутався у волоссі, вуличний шум наче кудись відійшов, притих, водяні краплі понесло в інший бік, тіло розслабилося на грудях осені. (М. Томчаній)
Коли почали говорити про Званова, притихло човгання й перешіптування. (О. Донченко)

Переставати рухатися, застигати на місці. Приклади

Такими вечорами вона притихала десь у куточку і великими настороженими очима вдивлялася в темряву. (П. Колесник)
У полуденну спеку притихають тварини. Ховаються у затінок звірки, не чути пташиних голосів. (з наук.-попул. літ.)
– Змерз ти, мій зелений? – Івась хукав на його і грів своїм теплим зітханням. Коник прищуривсь, притих. (Панас Мирний)

перен. Послаблюватися в силі вияву. Приклади

Опівдні битва притихла. (О. Маковей)
Після події в Чорному яру крадіжки притихли. (Б. Грінченко)
Холера притихла (хоч і не утихла), і тем до писання стало мало. (Леся Українка)
Було вже таки пізно, і бучне весілля почало притихати: пішов оркестр, пішов хор, .. потягли по домівках потроху і гості. (Ю. Смолич)
Після одного особливо голосного випалу грому стає чути, як гроза, раптова літня гроза, притихає. (Ю. Яновський)
Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом. (О. Кобилянська)
Вогонь притих, зігнувся, дихнув востаннє й сконав. (М. Коцюбинський)
Нараз притихало і, рогом прорвавши запону, Вихоплювавсь місяць за хмари. (Л. Первомайський)
Нова перспектива злякала не мене, а мою істерію – вона притихла і не мучить мене от уже тижнів зо два. (Леся Українка)

перен. Переставати виявляти активність у чому-небудь (перев. негативну). Приклади

– Почне [Зінько] каламутити в громаді, почне коверзувати – може лиха наробити. – Та він уже тепер притих, – озвався Сучок, – відколи оженився. (Б. Грінченко)
– Страх хотів вчитися, пробував. Але не йшло .. Але почав я жити іншим життям. Побачив, що розумні люди не запиваються, не б'ються і живуть спокійно, хоч бідно, та по-людськи. Став і я іншим чоловіком. Притих, переродився. (Мирослав Ірчан)
Німували ліси – люди працювали в полях і ніхто не проїжджав з квитками по хворост чи дрова, навіть лісокради притихли. (М. Стельмах)
Люди в грозу притихають, стають сумирними, лагідними і серйозними, як солдати перед атакою. (Ю. Мокрієв)
З грошима вже йому і жінки не страшно: од нового очіпка, плахти, намиста з дукачами хоч яка притихне, хоч якій пельку заткнеш. (О. Стороженко)
За ці дні притихла гнівна душа Івана Дуная, і в столицю старий віз одну важку скорботу. (М. Стельмах)

ПРИТИХА́ТИ