ПРИНАДЖУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох

Викликати прихід, появу кого-небудь якимось засобом. Приклади

[Мати:] Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добра! (Леся Українка)
– А що тепер Василинин чоловік робить: так само свариться, щоб вона на голос не принаджувала людей? – Ні, він таким добрим став, хоч до рани прикладай. (М. Стельмах)
– Певна, що тепер, – перебила його дружина, – після твоїх вибриків у кабінеті Каринського, його сюди ніяким калачем не принадиш. (Ю. Шовкопляс)
– Принадити рибу треба. Хіба путній вудар без принади вудить?! (Остап Вишня)
З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись біля вікон, або сідали на веранді. (М. Коцюбинський)

Заохочуючи чим-небудь, обіцяючи щось, викликати бажання робити щось, брати участь у чомусь. Приклади

Обіцянками легких завоювань принадила їх [греків] і погнала на Вкраїну Антанта. (О. Гончар)
Княжі метальники переписували чужі купецькі вози, хто й звідки приїхав і скільки йому харчів на прожиток потрібно. Від своїх торгове брали, та невелике, щоб не відстрашувати, а принаджувати людей. (Б. Лепкий)

Удаючись до певних засобів, зацікавлюючи чимось, зав'язувати стосунки з ким-небудь. Приклади

Приїхала [Мар'яна] – зразу кавалерів з міста почала принаджувати. (С. Васильченко)
[Гапка:] А ти, дівко, замість того, щоб принаджувати парубка, краще б пішла до обори та пригляділа за коровою, чого-то вона там так реве! (М. Кропивницький)
Чи дивувався ж хто, чи ні, як та гординя, Маруся Ковбанівна, хлопця собі принадила? (П. Куліш)
– Є тут межи нами зіронька ясна, дівчина красна, що нас усіх тут принадила не лише своєю красою, але також своєю добротою. (І. Франко)
Панія Ганна вміла розмовою любою, ласкавою журливе серце її собі з'єднати, мов дитину, її до себе принадила. (П. Куліш)
Ясна, як мармури Пароса, Глікери красота принадила мене: Той сміх – такий дзвінкоголосий, Таке в очах її зухвальство чарівне. (М. Зеров)
Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста – ось що, певно, цупко принадило Остапа. (Є. Кротевич)

Викликати певний інтерес своїми позитивними якостями, перевагами. Приклади

Він згадав свій перший візит в цій гостинній [вітальні], ту тишу, той спокій, який панував тоді в цьому домі і котрий так принаджував його. (І. Нечуй-Левицький)
Обмірковуєм завжди Речі поважні, що всіх нас цікавлять і завжди на мислі: В чому покладено щастя: в чеснотах душі чи в маєтку; Що нас принаджує в дружбі: правдива любов чи вигоди..? (М. Зеров)
Наші автори здебільшого люди бідні, мусять заробляти, а “Киев. Старина” хоч небагато, а платить. Це принаджує. (М. Коцюбинський)
Мене не принаджують чини та нагороди.

ПРИНА́ДЖУВАТИ