ПРИБАВЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПРИБАВЛЯ́ТИ

що і без прям. дод. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін. Приклади

– Волики веселенько в плузі ремигають, а я дурня свого в спину поштовхую, да так і прибавляю і прибавляю оранки. (Ганна Барвінок)
У башт прибавили [троянці] запори І на валу всі залягли. (І. Котляревський)
– А нам тепер жалування прибавили, – процідила [вчителька] крізь зуби. (А. Тесленко)
Щастя розуму прибавляє, а біда і той, що є, віднімає. (приказка)
[Маруся:] Зменши, Боже, денька, Що я молоденька. Прибав, Боже, ночі На мої карі очі... (С. Васильченко)
Я не такий старий, як пишете у листі. Ви прибавили мені літ 15 зайвих. (М. Коцюбинський)

що і без прям. дод. Говорити або писати на додаток до чого-небудь сказаного чи написаного. Приклади

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник [Вергілій] написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню і що оставлю, Писну – як од старих чував. (І. Котляревський)
Про що б не почала Явдоха говорити, .. вона все-таки прибреше: або зменшить, або прибавить свого. (Грицько Григоренко)

що, рідко. Те саме, що додава́ти 4. Приклади

Прибавляти три до семи; Бувало, якийсь проворний ятошник [яточник] швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься з-за материної спідниці: – Дядьку, то нащо зайве прибавляти? .. І тоді “дядькові” доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби. (М. Стельмах)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.