ПОХИЛЯТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОХИЛЯ́ТИСЯ

Набирати похилого положення; починати хилитися; нахилятися. Приклади

Розставив ноги [Денис], у боки узявсь, шапка висока, сірих смушків, з червоним сукняним верхом, набік йому похилилась. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Замки колись добре рубленої хати порозмикалися, стіни почали вивалюватись; стеля захиталася і, похилившись набік, шкереберть полетіла. (Панас Мирний)
Хай прапори наші похиляться скрізь І голови журно нагнуться... (О. Олесь)
Деревина .. здригнулась, на мить злякано завмерла і, зашумівши гіллям, з наростаючим стогоном похилилася вниз, виписуючи памороззю тремтливу дугу. (М. Стельмах)
Ой у полі роман-зілля через межу похиляється. (П. Чубинський)
[Олеся:] Не змогла на річці і півгодини висидіти: очерета шумлять, виють, лоза гнеться, похиляється і стогне... (М. Кропивницький)
Вниз похилилось високе колосся Й золотом зверху до корня взялося. (Я. Щоголів)
Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один вік, похилився над Дніпром вже майже без гілля. (О. Довженко)
Він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами. (Леся Українка)
Як билина підкошена, Ярина схилилась .. Старий батько коло неї, Як дуб, похилився. (Т. Шевченко)
Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі. (А. Головко)
Баран [прізвище] зупиняється насеред моста, похиляється на поруччя, силкується заглянути вниз. (І. Франко)
Грегор став страшний, як сатана .. Як стояла я, так і похилилась на його руку. (І. Нечуй-Левицький)
І коли присів до столу, похиливсь на ріг, Голос твій здаля прилинув із чужих доріг: – Ти не міг раніш заглянуть? Милий мій, не міг? (А. Малишко)
Одарка, молода й весела молодиця, слухаючи ті нерадісні речі, засумувала, похилилася. (Панас Мирний)
Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, – й на біду Гарбуз за ними покотився!.. (С. Руданський)
Мовчали усі. Похилилися в тузі. (І. Нехода)
Кому ж її [думу] покажу я, І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли – похилились В кайданах... (Т. Шевченко)
Голова ваша похилилася, смуток облягає душу, нерадісні думки почали за серце щипати. (Панас Мирний)
[Річард:] Геть розкотились золотії кубки і сохне марно добреє вино, а чоло молодече похилилось і помарніло. (Леся Українка)
Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? (Григорій Тютюнник)
Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, .. та вже й до смерті своєї крався і шептав. (Марко Вовчок)
Оксана з дев'яти років навчилася недоїдати, недопивати. Стан її, зрощений на самій картоплі, у важкій праці, завчасу витягся, неначе те зілля без сонця, й похилився. (Л. Яновська)
Рік вже Матвій дома і за цей рік ще гірше висох та похилився. (Мирослав Ірчан)

тільки док., розм. Те саме, що похили́ти 2. Приклади

Сонце вже похилилося геть із полудня і стояло над вершиною лісу. (І. Франко)
І сонце похилилося, і хмара налягла... (П. Усенко)
День похилився на вечір. (Ю. Збанацький)

тільки док., розм. Те саме, що похили́ти 3. Приклади

Нікому нічого Оленка. Похилилася в садочок собі. (А. Тесленко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.