ПОХВАЛЯТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОХВАЛЯ́ТИСЯ

Висловлюватися про себе, про близьку людину, про свої або її успіхи, досягнення, вчинки з похвалою; хвалитися. Приклади

Не тільки чоловік, було, похваляється людям мною, а й сусіди, спасибі їм, не обходили добрим словом. (Ганна Барвінок)
Боярин тим часом починав собі все згорда, все похвалявся княжою ласкою. (І. Франко)
Я знала, як любила Оленка похвалятися своїми успіхами в районному клубі. (М. Чабанівський)
Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив! (Т. Шевченко)
– Ось ба, якого я воза сплів, – утнеш такого? – похваливсь я, показуючи воза. (Б. Грінченко)
Мар'ян встиг похвалитися, що із Львова приїхав його синок Юрась і навіз усій сім'ї стільки подарунків та гостинців, що й ради не дати. (С. Чорнобривець)

тільки недок. Погрожувати заподіяти комусь яке-небудь лихо, якусь неприємність; нахвалятися. Приклади

– Зевес не дурно похвалявсь .. Він видавить з тебе олію, От тільки йще [іще] тут побарись. (І. Котляревський)
– Попившись, запорожці і на Васюту похвалялись, да й на всю городову старшину недобрим духом дишуть. (П. Куліш)
Послухала [Лисавета] Хіврі: одкинулась од Івана. Йван похвалявся її побити за посмішку. (Грицько Григоренко)
Аж у самому Львові чекає він суду. Когути похвалялися, що аж у Березу Картузьку запроторять. (І. Цюпа)

тільки док., розм. Розповісти, повідомити про щось. Приклади

Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, головоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив. (Л. Глібов)
– Дядю, дайте гостинця! – тихо, боязко промовив хлопчик. – Мовчи! – суворо насварилася на його дівчинка, – стидно прохати: як похвалюсь мамі, то будеш знати! (С. Васильченко)
Одного разу Петриків старший брат похвалився, що на болоті вже з'явились молоді журавлики. (Ю. Збанацький)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.