ПОТІХА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОТІ́ХА

Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава. Приклади

– Я на вас суда шукатиму! – промовив наймит. – Суд на мене, ти? – скрикнув хазяїн та й зареготав з потіхи великої. (Марко Вовчок)
Пригадую собі, як тому кілька год Я в дядька гостював і справи мав у Гданську. Ну, а між справами таки й потіху панську Не боронив собі: частенько полював. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)

Той, хто (те, що) є втіхою, відрадою для кого-небудь (часто в горі, в тяжких обставинах і т. ін.). Приклади

Ой зацвіла ліщиночка, зродила горіхи, Годувала ненька сина, не знала потіхи. (з народної пісні)
Чекаю на тебе і виглядаю. Як не за тобою, то ні за ким. Одна в мене потіха, що розмовляю з тобою, хоч ти й не чуєш... (М. Коцюбинський)
– Десь у людей по осьмеро дітей, їсти не мають що, а ховаються красно, отець-мати мають з них потіху, а я з тебе що? (С. Ковалів)
Тепер вона одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості. (Ю. Мельничук)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.