ПОТІХА — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОТІ́ХА
Те, що розважає, веселить, смішить кого-небудь (про певне заняття, подію і т. ін.); забава.
Приклади
- – Я на вас суда шукатиму! – промовив наймит. – Суд на мене, ти? – скрикнув хазяїн та й зареготав з потіхи великої. (Марко Вовчок)
- Пригадую собі, як тому кілька год Я в дядька гостював і справи мав у Гданську. Ну, а між справами таки й потіху панську Не боронив собі: частенько полював. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
Той, хто (те, що) є втіхою, відрадою для кого-небудь (часто в горі, в тяжких обставинах і т. ін.).
Приклади
- Ой зацвіла ліщиночка, зродила горіхи, Годувала ненька сина, не знала потіхи. (з народної пісні)
- Чекаю на тебе і виглядаю. Як не за тобою, то ні за ким. Одна в мене потіха, що розмовляю з тобою, хоч ти й не чуєш... (М. Коцюбинський)
- – Десь у людей по осьмеро дітей, їсти не мають що, а ховаються красно, отець-мати мають з них потіху, а я з тебе що? (С. Ковалів)
- Тепер вона одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості. (Ю. Мельничук)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.