ПОКІНЧИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що (заст.) і без прям. дод. Завершити, закінчити що-небудь; довести до кінця. Приклади

Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків. (Панас Мирний)
Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи, бо мені хтілось би покінчити з нею скоріш. (Леся Українка)
Коли покінчили зі стравою, Ремо подякував і попрохав кальяну. (Олесь Досвітній)
Покінчивши з цим питанням, перейшли до поточних справ. (А. Головко)
Покінчивши з загорожами, молодий господар взявся до роботи. (Григорій Тютюнник)
Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, .. хоча з сьогоднішньою порцією сірників Кузьма Іванович давно покінчив. (С. Голованівський)

що (заст.) і без прям. дод. Ліквідувати що-небудь, позбутися чого-небудь. Приклади

Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити .. з неписьменністю і темрявою. (І. Цюпа)
Томашівський визнає, що в особі Данила “зійшла до гробу одна з найідеалістичних постатей української історії; розумний, лицарський, культурний, гуманний, при сім енегргійний. Завдяки цим прикметам він покінчив остаточно з боярською анархією й спровадив громадянство на шлях нормального громадського розвитку. (з наук. літ.)
Щоб покінчити муки, Лазар чіплявся за ноги, витягував тіло. (М. Коцюбинський)
Не раз мені здавалося, що з літературою я покінчив назавжди. Я занадто стомлювався фізично й морально, щоб мати змогу перевтілюватися в персонажів ще не написаних творів, а згадувати свої колись написані книжки було недоцільно й боляче. (Б. Антоненко-Давидович)
Коли на них міцно налягав сон, вони замовкали, дрімаючи, а в цей час недремні мовчки затісувалися в чергу, щоб скоріше просунутися до жомових ям і покінчити із оцим безконечним, безнадійним чеканням. (Григорій Тютюнник)

без прям. дод., з ким, розм. Позбавити життя, убити когось; знищити. Приклади

Так він і впав. З ним покінчили одразу. (М. Коцюбинський)
Він спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним. (А. Хижняк)

без прям. дод., на чому. Прийняти якесь рішення. Приклади

Так сперечались довгенько І на тому покінчили, Щоб робити звичайненько Їм обом, як перш робили. (П. Грабовський)
На тім і покінчили, що .. поговорить іще зо Славком про батька. (Л. Мартович)

ПОКІНЧИ́ТИ