ПОКРИКУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОКРИ́КУВАТИ

Кричати (у 1–4 знач.) час від часу. Приклади

Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою .. А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує “віват!”. (Т. Шевченко)
Серединою вулиці, підскакуючи на вибоїнах, мчали санки, покрикували візники, тендітно дзвеніли дрібні дзвіночки на упряжі. (Ю. Збанацький)
Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю. (Панас Мирний)

на кого і без дод. Кричати час від часу на когось, примушуючи щось робити; командувати ким-небудь, підганяти когось, розпоряджатися. Приклади

Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей. (М. Коцюбинський)
Майже рівночасно з жінками перестали стукати й молотники. – Ану, живо один з другим! Рушайтеся! Рушайтеся! – покрикали панські доглядачі. (І. Франко)
Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно. (О. Гончар)
Кирило покрикував на конята, а сам ішов за боронами, піднімав їх час від часу і вибирав кільчастий дріт, що зачіплювався за зубки. (Мирослав Ірчан)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.