ПОКЛИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОКЛИ́КАТИ

Словом, звуком, жестом попросити, примусити кого-небудь підійти, наблизитися, обізватися; звернутися до когось. Приклади
  • – Марто! Марто! – покликав старий. (Марко Вовчок)
  • Поважної ходи Роман не знає: поклич його – підбіжить з підскоком. (С. Васильченко)
  • Стрибог став собі в дверях, оглядав людей і думав над тим, кого би йому покликати. (Л. Мартович)
  • Брянський покликав Сагайду, і той підбіг, гупаючи важкими чобітьми. (О. Гончар)
також з інфін. Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою, для виконання якоїсь справи і т. ін. Приклади
  • Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату. (Т. Шевченко)
  • Покликали його раз до двору дрова різати. (М. Коцюбинський)
  • [Калеб:] Ми б мали право тебе покликати на суд громадський... (Леся Українка)
  • – Обживетеся на новому місці, так ще мене й у гості покличете. (Григорій Тютюнник)
  • * Образно. Пройшла осінь і зима, настала весна – довгождана, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ. (І. Цюпа)
  • Тільки що вдарили в дзвін до утрені, вже він і скочив, і розбудив пана писаря Пістряка, Ригоровича, що покликав його у старші бояри. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • [Гапка:] А що, кого покликав за куму? [Василь:] Степаниду. (М. Кропивницький)
до чого, на що і з інфін. Звернутися до когось із закликом взяти участь у чому-небудь, залучити до виконання важливого завдання, політичної вимоги і т. ін. Приклади
  • А сурма до бою покличе, за край свій ми станем грудьми. (В. Сосюра)
  • * Образно. Солдатами ми будемо довіку, Які б нас не покликали фронти! (І. Нехода)
  • На початку тридцятих років мене покликали в армію на перепідготовку. (Т. Масенко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПОКЛИКА́ТИ

Те саме, що вигу́кувати. Приклади
  • А вколо, як музики, – Гурти пташок дзвінких. І кожна ж то співає, І кожна поклика: “Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!”. (М. Рильський)
кого, на кого і без дод. Звертатися до кого-небудь, кликати когось. Приклади
  • На турків-яничар, на бідних невольників покликає [Алкан-паша]: – Турки, – каже, – турки-яничари, І ви, біднії невольники! (з думи)
  • Забриніть [пісні], задрижіть, полетіть І пірніть у криштальну блакить, У ясну, І заснулих людей ви будіть, Покликайте усіх вдалину, Вдалину! (М. Рильський)
  • “Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу – покликаю, Як зозуля в темнім гаю: Ой, вернися з далекого краю!”. (Ю. Федькович)
  • Їх стали люде знати, добрим словом покликати. (Сл. Б. Грінченка)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.