ПОКЛИКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОКЛИ́КАТИ
Словом, звуком, жестом попросити, примусити кого-небудь підійти, наблизитися, обізватися; звернутися до когось.
Приклади
- – Марто! Марто! – покликав старий. (Марко Вовчок)
- Поважної ходи Роман не знає: поклич його – підбіжить з підскоком. (С. Васильченко)
- Стрибог став собі в дверях, оглядав людей і думав над тим, кого би йому покликати. (Л. Мартович)
- Брянський покликав Сагайду, і той підбіг, гупаючи важкими чобітьми. (О. Гончар)
також з інфін.
Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою, для виконання якоїсь справи і т. ін.
Приклади
- Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату. (Т. Шевченко)
- Покликали його раз до двору дрова різати. (М. Коцюбинський)
- [Калеб:] Ми б мали право тебе покликати на суд громадський... (Леся Українка)
- – Обживетеся на новому місці, так ще мене й у гості покличете. (Григорій Тютюнник)
- * Образно. Пройшла осінь і зима, настала весна – довгождана, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ. (І. Цюпа)
- Тільки що вдарили в дзвін до утрені, вже він і скочив, і розбудив пана писаря Пістряка, Ригоровича, що покликав його у старші бояри. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- [Гапка:] А що, кого покликав за куму? [Василь:] Степаниду. (М. Кропивницький)
до чого, на що і з інфін.
Звернутися до когось із закликом взяти участь у чому-небудь, залучити до виконання важливого завдання, політичної вимоги і т. ін.
Приклади
- А сурма до бою покличе, за край свій ми станем грудьми. (В. Сосюра)
- * Образно. Солдатами ми будемо довіку, Які б нас не покликали фронти! (І. Нехода)
- На початку тридцятих років мене покликали в армію на перепідготовку. (Т. Масенко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
ПОКЛИКА́ТИ
Те саме, що вигу́кувати.
Приклади
- А вколо, як музики, – Гурти пташок дзвінких. І кожна ж то співає, І кожна поклика: “Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!”. (М. Рильський)
кого, на кого і без дод.
Звертатися до кого-небудь, кликати когось.
Приклади
- На турків-яничар, на бідних невольників покликає [Алкан-паша]: – Турки, – каже, – турки-яничари, І ви, біднії невольники! (з думи)
- Забриніть [пісні], задрижіть, полетіть І пірніть у криштальну блакить, У ясну, І заснулих людей ви будіть, Покликайте усіх вдалину, Вдалину! (М. Рильський)
- “Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу – покликаю, Як зозуля в темнім гаю: Ой, вернися з далекого краю!”. (Ю. Федькович)
- Їх стали люде знати, добрим словом покликати. (Сл. Б. Грінченка)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.