ПОЖАРТУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОЖАРТУВА́ТИ

з ким, до кого і без дод. Сказати або зробити що-небудь заради сміху, забави; пошуткувати. Приклади
  • Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. (Марко Вовчок)
  • [Гостомисл:] Гаразд, хлоп'ята! От люблю таких! А чи не з вас котрий пожартував Сю ніч у мене в замку? (І. Франко)
  • Дмитро хотів пожартувати з ним, насунути картуз на очі, але дитя відступило від нього. (М. Стельмах)
  • – Загоїться, поки весілля скоїться, – пожартував він. – Полеж з тиждень і забудеш, що впав. (З. Тулуб)
  • [Сабіна:] Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть [належить] вітати. Мій пан хотів собі пожартувать з рабині. (Леся Українка)
  • Не втримавсь [Артем], щоб не пожартувати з брата: – Та ти, бачу, служакою став. (А. Головко)
Якийсь час говорити або робити що-небудь заради сміху, забави. Приклади
  • – Доки схочу, доти пожартую, а докучить – далі помандрую... (Марко Вовчок)
  • Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати. (О. Маковей)
  • Надвечір часом наїжджали Сусіди .. Полихословить, потужити, Пожартувать собі гуртом. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
  • – Ходи, Гандзю, пожартую, Ходи, Гандзю, поцілую. (Т. Шевченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.