ПОЖАЛУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПОЖА́ЛУВАТИ

кого, що і без прям. дод. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. Приклади

– Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге – одвернуться, утретє – стануть сміяться. (О. Стороженко)
– Винуваті, паночку, запізнилися. Простіть на сей раз – й пожалуйте, й помилуйте... (Панас Мирний)
Я було дивлюсь, як дядина голубить своїх дітей, та все думаю про свою матір: якби була жива моя мати, вона б мене пожалувала й гостинця мені принесла б. (І. Нечуй-Левицький)
Вона.., посміхнувшись, з ніжністю пожалувала хлопця по голові. (Д. Бедзик)
– Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй. (Марко Вовчок)

кого, що. Поберегти кого-, що-небудь; пожаліти. Приклади

– Пожалуйте животину!.. Якщо я їх битиму, то вони ж швидко геть потомляться і тоді вже запевне не побіжать. (А. Кримський)
– Та я б за неї [землю] свою душу на шматки покремсав. – Свою покремсав би чи ні, а чужу не пожалував би, – подумав [Данило]. (М. Стельмах)
Він не пожалував ста карбованців на видання творів самовродка Рябоклячки. (М. Коцюбинський)
З отаких [боржників] я брав, кілько хотів та й що хотів. Бо мужикові як скрутно, то він нічого не пожалує. (Л. Мартович)

кого, чого і без дод. Відчути жаль, сум з приводу чого-небудь, пошкодувати, пожаліти за чим-небудь. Приклади

– Візьми мене на плечі, пронеси старого, не пожалуєш свойого труду [труда]. (І. Франко)
Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, Скажіть тоді: – Нова людина народилась; А як зломлюсь, – не плачте по мені! Пожалуйте, чому відразу не зломилась! (Леся Українка)
– Той, що її [Маланку] візьме, не пожалує цього, – думав про себе [Лукин], коли бачив, як вона кидала вилами на скирту снопи. (Н. Кобринська)

кого, кому що, заст. Подарувати що-небудь, нагородити чимсь. Приклади

– Я ніколи не забуваю добра, – вела далі княгиня. – За те, що чесно і добре працювала, хочу пожалувати тебе.., я тобі даю село Будутин. (С. Скляренко)
Ні, це зовсім не те, що стара руїна Антін Денікін, якому по прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував титул лорда. (О. Гончар)

до кого, з інфін., розм. Зайти, прийти, прибути куди-небудь, відвідати когось. Приклади

Олексій .. став пильно прохати охвицера [офіцера], щоб пожалував до нього хліб-солі одкушати [поїсти]. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Увійди [до панича] та й кажи: просили барин і бариня, щоб пожалували до них. (Панас Мирний)
– Красота! – сказав шофер. – Значить, Клим Васильович пожалували? Приємно... (Я. Гримайло)
– Здоров, здоров, любий зятю, Пожалуй у хату! (з народної пісні)
– Пожалуйте, товаришу начальник! Ось воно, це розбите гніздо. (І. Микитенко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Те саме, що ма́бу́ть. Приклади

– Пожалуй, він [батько] ще й рад буде, щоб збути нас. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Подумав ото [хазяїн] .. та й кажу їй: пожалуй, я тебе найму, тільки попереду справлюся, де слід. (Панас Мирний)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.